На лобній пласі…
На лобній пласі крук кричав журливо,
Ти, несучи свій хрест, від сліз здригавсь,
Бо навіть найдорожчий учень Симон
На Форумі від Тебе відвертавсь.
Кров на дорозі краплями калини,
Свята роса тернового вінця…
Лиш дві Марії—мати й Магдалина,
Йшли невідступно й вірно до кінця.
…Приб`ють Твої цілительні долоні
До древка двохметрового хреста.
Сидів Пілат сумний в Ліфостротоні,
Коли юдей кричав: «На смерть Христа!»
А Ти, Господь, все пошепки молився
За вбивцю, котрий Бога проклинав.
І рвала Твою шкіру багряниця,
І піт солоний очі випікав.
Дивився Ти у натовп зором синім,
Журливо плакав стогоном гірким:
«Мої сліпі сини Єрусалиму,
Прощаю вам невіру і гріхи!»
А грішний люд, неначе від прокази,
Ховав свій зір від Бога, слух від слів,
І рвалось навпіл небо від образи,
Коли Твій Дух, мов птах, у вись злетів.
Сховалось сонце в чорную хмарину,
Закрила темінь віченьки сумні…
Лишила люд Свята Боголюдина
Навіки-вік в земній трясовині.
2012
