Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
04.04.2016 21:33Есе
Про Бога  Про життя  Про душу  
20000
Без обмежень
© Луч Света

Domi cupere

Да! всё пустое, всё обман,
кроме этого бесконечного неба.
Ничего, ничего нет, кроме его.
Но и того даже нет, ничего нет,
кроме тишины, успокоения.
И слава Богу!
(Л. Толстой «Война и мир»)
Луч Света
Опубліковано 04.04.2016 / 35785

Усе, що мені потрібно, усе в ньому. Тому часто звертаю до нього погляд. Настільки часто, що здається, ніби ввібрала його очима, злилась із ним душею. І думається, що там – мій дім, що я – звідти. Мама так і каже, що я «не від світу цього». Та й не тільки вона… Чиї, чиї це слова були, самими очима сказані – так, щоб я повірила…

Повірила.

Давно.

Дарма.


Значить, так і є, я – з неба, і є там у мене Отець. Я Його шкодливе, неслухняне дитя. У мене біле платтячко, у мене дві золотаві косички, у мене крила за спиною. Я − мала бешкетниця. Розсміяна, пустотлива, завжди пхаю свого кирпатенького носика куди не треба. Й от одного разу знайшла я глибокий колодязь, до якого Отець велів не підходити. Ну але я, звісно, не послухалась, перехилилась та й – шугонула вниз. Доки летіла сторчголов, мої крила, моя сукенка, моє золотаве волоссячко згоріли в шарах атмосфери. Гепнулась на землю, і моя мама знайшла мене (як вона сама казала) під кущем калини. Отак лежала я, гола-голісінька, лиса, беззуба й немічна, горілиць і не тямила, що наробила, дивилася незмигно в синю височінь і не відала, що повернутись додому буде ой як нелегко.


А Отець у цей час також дивився на мене, і, хоч я вкотре не послухалася Його, все одно не відвернувся від мене. Він знав, що на шляху додому Його дитя не раз збиватиметься на манівці, і залишив мені нагадування, Чия я.

Пам’ятаю білі кахлі, білі халати, білу мамину блузку, її білі руки. Білі метри бинтів. Білий рубчик. На пам’ять про мою мету. На віру й надію, що на шляху до цієї мети я ніколи не буду сама.


Решту шрамів я «заробила» сама. Один із них, ще свіжий, маю на серці. Воно розпанахане вздовж і впоперек. Розіп’яте й простромлене, прострелене й розітнуте, розоране й розорене.

Я часто падала. Хоч мама завжди наказувала дивитися під ноги. Хіба ж я слухалась колись… Мамо-мамо, де був мій розум, коли зводила очі вгору… Задивилася на довгі роки. Не в небо цього разу задивилася, ох, не в небо… Сліпо брела й не знала, не хотіла знати, що попереду – яма. Вовча яма.


Це мав би бути кінець. Я так хотіла, щоб усе скінчилося. Скорилася. Заплющила очі. Та враз – отямилась і просто над собою побачила… небо. Таке широке, таке безкрає й прекрасне. І воно нагадало мені, куди мала йти, і стало зрозуміло, що звідси, з дна, із цієї темної могили додому мені не дістатися. І якщо я тепер здамся, то на мене чекає вічний морок, а не світло, страшні муки, а не спокій. І захотілося жити! Простягнула руку вгору, і згори назустріч мені також простягнулась рука.


Це був Він, мій Отець, який знову, вкотре, врятував мене з біди. На серце накладено шви. Наживо. Мені ще болить, я ще стікаю кров’ю. Чи загоїться – не знаю. Поки серце живе, допоки воно б’ється, рана сочитиме. Вірю, знайдеться якийсь бальзам, «Доктор Час», наприклад, і мені стане легше. А поки – хай болить… Значить – живу. Тільки б не пам’ятати, не повертатися до слів, сказаних самими очима – щоб я повірила…


Я ще слабка, але нема коли відлежуватися. Я маю мету – дійти свій шлях й обійняти Отця. Вибравшись із пастки, влаштованої мною для себе ж, обіцяю Йому надалі дуже-дуже старатися бути чемною й слухняною. Бо вдячна. Адже мені випало щастя мати небо – над собою і в собі. Літати – хоч крила мої згоріли. Любити – без жодних «хоч», «але» і «якби».


Люблю його. Бо там – моя оселя і мій Отець. Коли мені погано і коли добре, дивлюся в нього, і надивилась уже так, що ввібрала його очима, забарвила ним душу. Усе, що мені треба, усе в ньому. Іду…

Черкаси 04.04.2016, 21.28
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.07.2014 Проза / Новела
Покута
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Есе Про душу
13.04.2016 © Сьомін Валерій Олексійович
Дух і душа
04.04.2016
Domi cupere
21.03.2016 © оксамит
Феєрія мандрів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 47  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 25.05.2016 17:33  Каранда Галина для © ... 
 06.04.2016 09:51  Тетяна Белімова для © ... 

Чудовий твір! Такий світлий і натхненний! І навіть образ "вовчої ями" не псує загальної картини піднесення. Дівчинка із золотими кісками і білими крилами легко перелетить цю "вовчу пастку")) Бажаю їй успіху!
Щасти!  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
27.03.2012 © Микола Щасливий
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди