Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
18.04.2016 09:33Есе
Про час  
20000
Без обмежень
© Арсеній Троян

Час: історія одного дерева

Арсеній Троян
Опубліковано 18.04.2016 / 35954

«Сяду на пеньок, наверну пиріжок», полюбляв повторювати дядя Серьога, коли випадав час перекурити в перерві між роботою. Він відставляв ще гарячу бензопилку, дістав свій «Космос» і дивився на зроблене: обчухраний хмиз лежить у великій купі, яка височіла над сусідським парканом, кілька колод, що були гілками і стовбуром, розкидані на пухкій, білій тирсі. Смачно пахне бензином і весною, замість великої груші — невисокий пеньок, який за рік струхне і зникне зовсім, і ніхто не знатиме, що тут росло дерево і загинув Час.

Цю грушу посадили перші комунарі, які приїхали на територію колишнього панського хутора задля побудови своєї комуни. Тоді тут була дика і малозалюднена територія: непролазні кущі, кілька старих яблунь дичок, дві-три хати і вже пограбований панський маєток, десь там, на горі. Кожному комунареві виділили великі території, з єхидною примовкою: «Якщо переможеш хащі, якщо не позадкуєш під натиском Природи, якщо зумієш убити Час, який тут отаборився разом з першими поселенцями Дикого Поля, — будеш мати свій двір і свій Час».

Комунар Сергій за місяць розчистив територію — для двору і випасу худоби. Чагарі відступили, Час, убитий, переродився: тепер тут були нові будівлі, інші дерева. Сергій розбив сад з десятьма деревами, особливо йому подобалась груша.

Дерево росло швидко. У врожайний рік устилало пухку землю сотнями плодів. Старіючий Сергій не знав, де знайти у своєму сараї місце для чергового ящика з пахучими грушами. «Ох», — говорив Сергій, тягнучи черговий ящик.

Один рік був надзвичайно врожайним — бракувало місця не лише в сараї, а й у панському маєтку, де отаборились німецькі війська. Німці любили груші, говорили, що недаремно пройшли майже всю Європу. Щоправда, Сергій вже цього не знав…

Внук Сергія, теж Сергій, якось прилаштував до однієї із гілок, яка вже не родила, гойдалку. Страшно було сідати, але груша була міцною, лише поскрипувала, коли малий Сергій розкачувався. Сергій взлітав мало чи не до неба і уявляв, що він Гагарін, а груша — його космічна ракета.

Груша собі стояла і далі. Скидала одна по одній гілці, навколо неї вмирав час. Змінювались покоління. Двір, село і навіть панський маєток — порожніли. Колись гамірний від дітвори сад мертвонно стих пусткою. Груша вмирала, щоб на її місці виросло щось нове. Дядя Серьога поки не знав, що посадити, а от груша ще знадобиться, бо горить дуже добре. Він взяв пилку і почав її заводити, поглядаючи на мене, тобто яблуню. Мене теж скоро спиляють.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.04.2016 Проза / Мініатюра
За сіллю
01.06.2016 Проза / Нарис
Грім
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Есе Про час
29.06.2016 © оксамит
Втрачена сторінка
18.04.2016
Час: історія одного дерева
23.02.2016 © оксамит
Un conte de fées
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 54  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.04.2016 19:35  Тадм для © ... 

люблю такі твої 

 19.04.2016 15:18  Каранда Галина для © ... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
07.02.2014 © Суворий
09.12.2010 © Тундра
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди