Небо плаче
Небо плаче під покровом ночі,
Тут давно уже ніхто не спить.
«Смерчу» свист не дасть заплющить очі.
Вічністю здається одна мить.
Сильній волі духу, наш Герою,
І Тобі поклонимось до ніг!
Нас бо прихистив перед «чумою»,
Що багряним робить білий сніг.
І ворожих куль Ти не лякався,
А боровся гідно – до кінця.
Та й про себе геть не піклувався,
Хоча міг утратити життя.
І не раз дивився в очі смерті,
Зазирав в їх темну далечінь.
Та тепло, що бережеш у серці,
Відвернуло ту ворожу тінь.
Побратимів рятував від «граду» -
Виніс з-під смертельного вінка,
Втіливши в серця наші розраду:
«Україна вийде з-під ярма!»
Пам’ятай, що ми завжди з Тобою!
Тільки серцем, а не у бою!
Щиро молимося, наш Герою,
В ріднім – нескоримому краю!
Ти живий! Складаєм дяку Богу,
Що від зла Всевишній захистив.
Та не всі повернуться додому,
І чимало втратив Ти братів! …
Десь не спить вночі мале дитятко,
Бо шукає ручку та листок.
Так тихесенько оте малятко,
Щоб ніхто не бачив робить крок.
І швиденько пише син до батька,
А сльозинки капають з очей:
«Де ти, мій найкращий в світі татку?
Мама плаче кожну із ночей!»
Він не знає, що його опори –
Найріднішої людини на землі,
Не повернеш більше вже ніколи,
Прийти татко зможе лиш у сні.
А матуся пригорне кровинку
І тихенько скаже крізь сльозу:
«Ти пишайся своїм батьком, синку!
Він тепер із Богом у раю.» ...
Дякуємо Неньці-Батьківщині
За безцінний скарб – таких синів,
Що за благо в любій Україні,
Не жалкують сили та життів!
