24.04.2016 21:37
18+
141
    
  5 | 5  
 © Олександра

Моя вина

з рубрики / циклу «Тому що люблю»

Я покличу тебе і скажу: "Зачекай"! 

Не тікай. Ображайся, я знаю, що винна. 

Але в мене для тебе залишився чай,  

І ця чашка остання, не вір - старовинна. 

Повернися на мить, я триматиму біль. 

Хай ти скажеш, що так і мені не пробачив. 

Та ж для кого я стерла в кімнатах всю цвіль? 

І для кого ти правду так довго тлумачив? 

Зачекай, не біжи. Ну пробач хоч на мить,  

Я не знаю тепер, що вже варто робити. 

Моє серце так скоро собі й відщемить,  

Бо не можна узяти й вмить незлюбити. 

В мене в залишку досі лишається чай. 

Зупинися. Пробач. Бо я знаю, що винна. 

Я покличу ще знову тебе: "Зачекай". 

Чашка чаю - твоя. Хоч, не вір - старовинна. 



21:37, 24 квітня

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.04.2016 06:41  Тетяна Чорновіл => © 

Бажаю квітучого весняного настрою і здійснення найзаповітніших мрій!!!

 27.04.2016 13:34  Маріанна => © 

Зворушливо

 26.04.2016 09:18  Світлана Рачинська => © 

Дуже красива і жива лірика!

 25.04.2016 19:31  Тетяна Чорновіл => © 

Уміння вчасно попросити вибачення - дорогого варте!
Чудовий вірш. Від душі.

 25.04.2016 09:51  Тетяна Белімова => © 

Дуже дорослий і сумний вірш. Так буває і не буває...
Все можна розбити в одну мить, хоча теоретично це важко припустити...
Щасти, Сашо! Не думай про погане! Тоді воно не справдиться!

 24.04.2016 22:36  оксамит => © 

Так зачепило мене... Хай Ваша Л.Г. не винує себе... З СВЯТОМ ВАС!!!

 24.04.2016 22:34  оксамит => © 

Допоки Жінка кохає, вона не може бути винною...