25.04.2016 20:22
для всіх
290
    
  6 | 6  
 © Олена Вишневська

Готика ночі

Готика ночі

Зачинено двері. У спину - колючий страх:

А як же, скажи, мені далі без тебе жити?

Навчи, якщо знаєш, бо я на семи вітрах, 

Розхристана й боса, вовкам на поталу… Ситих


Тут поряд немає: усі, як один, мій хрест, 

Шугають поблизу, чекають, мабуть, на страту.

Ти також чекаєш… Подай їм сигнальний жест, 

Аби обірвали фатальну мою сонату


На сильних акордах. Слабких у мені нема:

Сама собі зброя!... /хоч звірові я – нерівня…/

Ти, чуєш, як з пульсом вібрує життя струна?

Зіграєш? На вирок? /Допоки мовчать ще півні./


Бо після вовкам не ввірвати від серця шмат:

Як тільки зашторить цю готику ночі ранок, 

Під натиском сонця паде мій суворий кат.

Відлунням світанку я вирвуся з кола бранок...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.11.2016 17:23  роман-мтт => © 

чудово!

 26.04.2016 11:33  Маріанна => © 

Сильно!

 26.04.2016 09:06  Світлана Рачинська => © 

Оленко, мене просто вразили ці слова: "На сильних акордах. Слабких у мені нема:
Сама собі зброя!... /хоч звірові я – нерівня…/". Дуже... Такий магічний і особливий цей вірш... Зачарувала мене...

 26.04.2016 08:57  Тетяна Белімова => © 

Готика ночі може бути і мовою кохання, болісного, убивчого, яке не підносить над буттям, а спопеляє живу душу. Нехай Господь береже усіх закоханих від нічної темряви!
Оленочко, без зайвих слів, але з підтримкою! Завжди розраховуй!

 25.04.2016 22:47  Панін Олександр Мико... => © 

Не радує сонце, не тішить світанок чомусь,

Без тебе втрачає життя кольорів принаду,

Я витерплю все, я у вечора шлейф загорнусь,

Готичні палаці відроджуються камнеспадом.

Та я не шкодую і зовсім тебе не боюсь:

Сама обрала я коханого - темного ката,

Шаленство акордів... нехай розривається пульс,

Нещадне і пристрасне горе - кохання - стакато!

Місцями нехай поміняються Іст і Вест,

Перевертні чорні, нещадні убивці кошлаті

Мені підкорились, зі мною несуть мій хрест,

Підспівують хрипло моїй божевільній сонаті.

Ховатись від мене даремно, тож краще не смій,

Я готику ночі до самого пекла пильную,

Я - Чорна Вівчиця,  хоча й у подобі людській,

Тебе відшукаю, тебе загризу, зацілую!

 25.04.2016 22:10  Шира Юлія Ігорівна => © 

прочитала вірш на одному диханні... Шедевр! слова тут, напевно, будуть зайвими