Люди і свині
Верне від омарів і від суші…
Навіть м`ясо з вепра не смакує….
Приставуча думка крає душу,
що народ мій зараз голодує…
Дивлюся з віконця «поршкайену» -
серце розривається на клапті,
що плетуть багатії мерзенні
українському народу лапті…
Зупинився на червоне світло…
Причалапав інвалід убогий…
- Дайте, дядьку, гривеньку на їдло…
Дав аж дві, щоб не гнівити Бога…
Іду я, і сам себе питаю –
як же жити з бідністю такою?!
Без « версаче», чартерів, «дубаїв»?!
Це ж насильство над самим собою!
А вони ж мої співгромадяни!..
Та немає в них мільйону в сейфі…
І не сиплеться на кумпол манна…
І не роблять на Бермудах селфі!..
Знов червоний… Знов якийсь каліка
до моєї тачки шкандибає..
Дам, напевно, «бакса» чоловіку.
Може добрим словом пригадає.
Бачу, що охайний, та тверезий…
Раптом, як спіткнеться випадково,
і своїм залізним, бля, протезом
шкрябає машину мою нову!..
-Йопересете, тупий бомжара!
Подивись – подряпина, і пляма!..
Ох і дав юродивому жару!
І руками бив, паскуду, і ногами….
…………………………………………………………
Від реальності не дітися нікуди.
Все ж є два народи в Україні
Перший – це багаті. Справжні люди.
Другий – бідні. То не люди – свині.
