10.05.2016 16:03
Без обмежень
609 views
Rating 5 | 5 users
 © Маргарита Проніна

Чим пахне весна?

Чим пахне весна? Задаюся питанням. Саме оця. Сьогодні. Така далека, здається, від того еталонного запаху, який переслідує. Збурює рівненький асфальт душі. Щоби думати. Розгадувати судоку. Розкладати на складові, змінювати «пятнашки» пережитих весен. Вдихати цей нічний гул міста, злетати над тугими кронами, тримати ніс по вітру і… ненадихатися. Розстановлює свої акценти, міксує треки, б’є лінійкою по пальцях бездіяльності, вигина сковані плечі сором’язливості і випуска з тебе розпусника. Викриває приховане, зносить тебе над гріхами, і прощає. А головно: інструмент один – шалений запах юності. Першої вседозволеності. Аромат шкіри.

Весна пахне тобі ним. Твоїм першим коханням. Яке тепер тобі не здається вартим твоєї уваги, але твої клітини крізь целюлярний токінг шепочуть тобі й досі... Обман почуттів у тій особливості, що вони завжди сприймаються як останні. Його дешевий парфюм у протиставленні запаху мокрих дерев після зливи. Весна пахне його випраною футболкою, в яку горнеш свої несвідомі мрії, його домом, який може стати твоїм. Якщо. Але майже завжди прийде хтось інший, з ким ти забудеш свої весни й зануришся у мейнстрім безкінечного порання. Не думатимеш про запах нової весни. Але вона тебе, як невігласа, поверта знов за парту вивчати формулу її містичного запаху, містичного бо індивідуального… як ти. Ексклюзив одного дня, одного тебе, одного кохання, однієї ночі, одинокості всього життя. Запах весни має запах землі. Розпростертої, свіжої й ароматної, як накрохмалені простині. Вільгість весняної ночі почасти зродна зі збудженим тілом, яке напинає бажання й проштрикає травинками нестримності набряклі клітини. Все хоче дати й взяти соки. Весна пахне безсонною ніччю на вулиці, вона безхатній пес з росяною шерстю, що пішов у загул. Молодістю, що не минає, епітелієм шепочучих вуст, стиснутими долонями, мелодію лісу, піском у прозорій річці, розпачем розгубленості перед її шаленством гормонного росту й енергією фотосинтезу. Потік всіх сил водночассі через запах, через тебе, твоє віддане на поталу весни тіло, грішне, голодне, переповнене жагою дії, що ніколи не постаріє, бо заклало у себе еліксир весни. Він небезпечний, спонукальний, питальний й пояснювальний водночас, що, здається, допоможе виправдати дурощі. Запах весни назавжди лишається весною першого проникнення в тебе любові. Несправджені сподівання, неправильний вибір, поспіх незнання, клубні страху, пророщені з нутрощів від теплого доторку животів. Кохання тіл, що обманює душу. Аромат швидкоплинної щедрості на любов, скінчені почуття, цнота, обміняна на всесвіт відчуттів. Руки з нікотином, білила диму, як болю, розвіяного заземленим розпакованим тілом. Природна довершеність шляху, перша зупинка вічності. Весна пахне захопливим турне, яке ти не починав, але злився разом з дощем. І поїхав дах, і відпущені були гріхи, і розбито першу цеглину гордині, і сказано те, що сказано, і розчервонілись щоки, і не забутим лишилось, сироватка від зморшок, завернуті у крижмо нехрещені спомини. Весна освячує щорік іх знов, аби ніколи не забути, аби оживити зневоднене, сколихнути заколисане, розвести замкнене, взяти недодане, виграти програне, спокусити зарічене.

Весна інколи пахне дитинством. І ти на велосипеді. І ліс. І слизькі доріжки в дощ. Первоцвіти, звіробій, корінці суниць, цвіт шипшини, яблуневі роси, тумани пилку, захват інстинктів, татуювання світобачення красою природи. Її велична хвиля, здіймаюча схвильовано груди. Весна пахне вічністю, яку ти колись прожив. Безросудом, нестримою, завмиранням, відчутним дотиком до вимірів, яких не буде. Еліксир особистого щастя. Невідома сила весни, неможливо осягнути ефект її аромату, що робить плани згубними, контроль непідвладним, чорне білим, неможливе можливим, знане таємним, фундаментальне ефімерним, загублене знайденим. Маг, що проходить акупунктурою твого ослаблого духу, аби реанімувати твоє рослинне, живе, непроросле, сонне…

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Есе, Про красу, Про кохання, Про життя, Про весну

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Тільки не я / Новела | Маргарита Проніна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Хай буде дощ / Білий вірш | Маргарита Проніна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Маргарита Проніна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.05.2016 13:00  © ... 

Друзі!Хочу усім подякувати за ваші приємні відгуки, точно можу сказати, вони творять зі мною диво - повертають віру й змушують писати для вас і для світу ще і ще! 

 11.05.2016 12:33  © ... => Тетяна Ільніцька 

Як завжди дякую Вам за увагу, робота поглинула мене і я майже нічого не писала після другої книжки "Закони дива", яка є тільки в інтернеті, на сайті СТОС. Можливо, є сенс додати її й сюди... до "Звичайної". Дякую ще раз за схвальний коментарій, от звідки варт черпати натхнення - від добрих людей)) 

 11.05.2016 10:57  Уляна Яресько => © 

Настільки насичена мова твору, шо дух перехоплює! Ви -чудовий прозаїк! 

 11.05.2016 09:01  Тетяна Ільніцька => © 

Ну що ж, Маргарито, минув рік і в сотні разів зросла Ваша майстерність. Давно не читала Вашого, вже й забула, як воно, ніби пити і не напитися, але все одно впитися п`янкими живими справжніми словами!
Чи було щось нове велике сюжетне за минулий рік? Може, я пропустила? 

 10.05.2016 20:50  Олена Коленченко => © 

Отримала величезне задоволення від прочитаного... Дякую)) 

 10.05.2016 19:59  Гаврищук Галина => © 

Ніжно, чуттєво, чарівно. Дякую за таку прекрасну мову. З пов. Галина 

Публікації автора Маргарита Проніна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо