Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
10.05.2016 20:03Казка
Про дитинство  Про тварин  Про мої мрії  Про дружбу  
Палке сонце Біллі Бома
70000
Без обмежень
© Сліпокоєнко Роман

Палке сонце Біллі Бома

Кожна мрія тобі дається разом з силами, необхідними для її здійснення. Однак, тобі, можливо, доведеться заради цього попрацювати.
Річард Бах
Сліпокоєнко Роман
Опубліковано 10.05.2016 / 36256

 

У часи, коли зорі сліпили очі мандрівникам, ріки були переповненні кришталевою водицею, а звірі не втратили хист говорити, проживав на високій горі, непримітний хом’ячок Біллі Бом. Як і кожен представник свого виду він був трудолюбивий, не соромився будь-якої роботи та завжди запасав у достатній кількості кормів на зиму. Він насолоджувався життям, ніколи ні про що не шкодував та мав багато щирих друзів, але його гнітила мрія. Він з дитинства фантазував та прагнув доторкнутися до сонця. Тільки-но навчився ходити - намагався дотягнутися до золотого диска, згодом забирався на крони дерев та навіть спробував побудувати сходи до неба, але до омріяного було далеко. Між мрією і його долонями височіли куці хмарини, котрі ховали від зівак Сонце. Всі навколо переконували, що це неможливо, суперечить будь-яким законам, науці, та здоровому глузду, але він не вірив нікому і з радістю кожного вечора слухав казки старої ворони про небесну вись, зорі та інші планети на котрій мешкають тільки щасливі хом’яки.

Змужнівши Біллі Бом розпочав креслити літальні апарати, машини, котрі зможуть здійснити дитячу мрію. Більшість моделей не працювали, інші швидко виходили з ладу, але його віра залишалася непохитною. Одного разу завітав у гості до хом’ячка подорожній горностай, котрий мандрував далеко на схід у пошуках Кришталевої гори. Пригощаючи гостя, Біллі Бом розповів йому про власну мрію та неабияк зацікавив мандрівника :

- До Сонця не можливо долетіти, - відповідав горностай, - навіть найбільші пташки, котрих я зустрічав, не наближалися до нього і на йоту.

- Вони просто бояться та не цікавляться цим питанням, - нервово відповідав Біллі, - деяким із них крила не потрібні, вони впевненіше почувають себе на землі, біля своїх гнізд. Можливо, пташенятами вони жили мріями, але зараз думають тільки про те як прогодувати сім’ю.

- Можливо й так, - промовив горностай, - я направляюся до Кришталевої гори, що б скуштувати найсмачнішої води на вершині. Ходімо до неї разом, можливо там ти знайдеш відповіді на свої запитання.

- Я багато подорожував, але ніколи не чув про неї.

- Мало істот знає легенди про Кришталеву гору, а ще менше бачили, - таємниче відповів горностай, - також за переказами вона є найвищою вершиною на землі.

- Так! Можливо, на ній відпочиває сонце, - радісно вигукнув Біллі.

- Але шлях не близький і може пройти декілька років, поки дістанемося вершини.

- Великі мрії вартують зусиль та часу, - відповів Біллі Бом та вирушив збиратися у похід.

Мандрівка до Кришталевої гори тривала п’ять років. Вона була тяжкою, інколи не вистачало їжі, переходячи пустелю вони залишилися без води, вночі тремтіли від прохолоди, але друзі жодного вечора не жалкували про мандрівку. Кожного ранку вони прокидалися із думками, що до омріяного залишилося на один день менше. У подорожан шалено калатало у грудях, коли вони розгледіли обриси гори – вона була височенна та вкрита дрібними кристалами, смарагдами та аквамарином. Підйом був довготривалим, але останні перешкоди були подолані. На вершині знаходився чарівний фонтан, котрий дарував життєві сили та енергії. Саме його довгими роками шукав горностай, щоб змити із себе втому прожитих років та надихнутися на нові звершення. На відміну від друга, Біллі був розчарований. Підійнявши голову, він розглядів Сонце та зрозумів, що навіть найвища вершина світу не подарує йому дотику до світла. Зневірившись, Біллі просидів біля фонтану три дні. Він не споживав їжі, не пив, а мовчав та дивився на небесне склепіння. Горностай намагався розрадити товариша, але це не приносило результатів. Згодом, на вершину гори прилетів старий Орлан, щоб скуштувати чудодійної водиці та набратися сили для далекого перельоту на південь.

- По кому у Вас жалоба? – обережно запитав Орлан, - хіба можна бути засмученим біля джерела?

- За Сонцем жалоба, - вперше за останні дні промовив Біллі.

- Так, а що ж з ним сталося? – здивовано відповів Орлан, - воно сьогодні, як і сотні років назад осяює дорогу мандрівникам.

- Я гадав, що дотягнуся до нього, - тихо промовив хом’ячок, - я все життя мріяв доторкнутися до Сонця. Відчути його силу, тепло та ласку на своїх долонях.

Задумливо вдивляючись у обличчя Біллі Бома, Орлан промовив, - я не можу обіцяти, що долечу до нього, але спробувати можна. Сідай на праве крило і міцно тримайся.

Біллі Бома переповнювала радість. Він відразу вискочив на Орлана та міцно вхопився за його шию. Політ був стрімкий. Птах швидко набирав швидкість та висоту, хом’ячок розрізняв зорі, а гора втратила велич. Вона не перевищувала горошину у його очах. Орлан з усіх сил намагався подолати складний шлях, його крила розрізали повітря, а погляд був направлений у вись. Він досяг висот, котрі до нього не долав жоден птах, але сонячний диск не наблизився, він тільки дражнив відчайдух своїми промінчиками та сліпив очі. Відчуваючи втому Орлан стрімко перейшов у круте піке та майстерно приземлився на Кришталевій горі.

- Вибачай друже, але навіть для сина неба, гордого Орлана, Сонце є не досяжним, - засмученим голосом промовив птах.

- Можливо, тобі не судилося дотягнутися до блаженства, але ти мені подарував цінний урок, - мудро відповідав Біллі Бом.

- І у чому полягає урок? – запитав горностай, котрий до цього спостерігав стрімкий політ, - ти відмовишся від своєї мрії?

- Ні, ніколи не можна зупинятися, навіть якщо це не можливо досягнути, - промовив хом’ячок, - я зрозумів, що традиційними методами цього не досягнеш. Я знову розпочну проектувати літальні машини, а за основу візьму політ Орлана.

Проживши на Кришталевій горі декілька днів, подорожні розійшлися у різні сторони. Орлан відправився на південь у пошуках своєї родини. Горностай на північ – у пошуках Священного дубу, а Біллі Бом – додому. У своїй уяві він конструював машину у формі Орлана, котра зможе подолати будь-яку висоту.

Дійшовши додому, Біллі Бом розпочав втілювати свою мрію. Але машина настирливо відмовлялася підійматися у вись. Це засмучувало хом’ячка. Він консультувався із різними вченими, але вони не могли йому допомогти. Своїми мріями вони були приземленні та ніколи не фантазували про нездійсненне. Згодом Біллі Бом одружився на молоденькій хом’ячихі із сусідньої гори. З головою поринув у сімейні турботи та виховання синів і дочок. Мрія все далі віддалялася від нього, креслення покрилися шаром пилу, а сни ставали чорно-білими.

Одного разу займаючись повсякденними справами до Біллі Бома завітав молодий кріт. Подорожуючи по різним місцинам він наслухався розповідей про дивака, котрий намагається дотягнутися до сонця та будує для цього химерні машини. Кріт не висміював разом із іншими звірями дивака, а все більше розпитував деталей, як він хоче цього досягти та де він мешкає. Але більшість не знали нічого крім кумедних історій та оповідок, котрі нагадували фантазії та домисли, а не реалії із життя хом’ячка. Згодом йому вдалося відшукати Біллі Бома, що б поділитися власними ідеями.

- Доброго здоров’ячка, - з веселими нотками проговорив кріт, - це ви Біллі Бом, дивак та мрійник, що хоче дотягнутися до зірок.

- Знову кепкувати прийшли? – сердито промовив Бом, - я нікого не змушую вірити у мою ідею та не прошу допомоги.

- А мене просити і не потрібно, що б я повірив. Я й так знаю, що це можливо.

- чому ж ти так вважаєш? Я декілька десятиліть над цим працюю, але не досяг жодного успіху! Чи, можливо, злий жарт зіграти хочеш?

- Можна було б і по-кепкувати з тебе, - серйозно промовив кріт, - але я довго шукав твою домівку, що б одним словом зіпсувати всю розмову. Хоча, насамперед, я тебе розчарую, а не вірю у те, що до сонце можна долетіти чи побудувати сходи. Я тварина приземлена і полюбляю пухкий ґрунт, а не просторе небо.

- То чому ж ти тоді прийшов?, - розгублено промовив Біллі, - ти говориш, що віриш мені, а потім заперечуєш це.

- Я вірю, що до сонця можна доторкнутися, але не вірю, що до нього можна долетіти. Надто воно високо, надто недосяжно, надто…

-Як це? Я геть тебе не розумію!

- В день воно освітлює землю, а вночі воно зникає! Як ти гадаєш куди?

- Гмм, геее, - бурмотів хом’ячок, він ніколи не задумувався над тим, куди ховається сонце, - а й справді, де воно ночує?

- Як і всі воно ночує на землі, - промовив кріт, - точніше під землею і саме там до нього можна доторкнутися. Декілька років назад, коли я рив нову нірку то віднайшов його частинку. Я не відразу зрозумів, що це, але згодом усвідомив, що це частинка сонця, котра відкололася під час сну.

На підтвердження своїх слів молодий кріт обережно витягнув із спіднього карману куртки загорнутий у тканину жовтий самородок та почав розповідати про його властивості і, що подібних речей можна знайти ще. Сам він назвав його золотом.

-Оце так дивина, - вигукнув Біллі, - вночі можна побачити Сонце. Ти допоможеш мені здійснити мрію

- Саме за цим я до тебе й прийшов, - промовив кріт, - мене також вважають диваком, але я не менше тебе хочу доторкнутися до Сонця.

Згодом новоспечені партнери вирушили у невелику подорож до місця, де було знайдено перший самородок. За декілька років було прокладено десятки шахт та підземних ходів. Спочатку Біллі було важко копати землю, але згодом жага здійснення мрії навчила його швидко будувати перекриття та заглиблюватися у серце Землі. Всі говорили, що з нього вийшов би гарний кріт, але свою індивідуальність Біллі не поспішав втрачати.

Минали роки, десятки самородків побачили світло, але бажаного результату не було. Кріт збагатився, продаючи знайдені самородки, а Біллі Бом, не розуміючи їх цінність, так і залишав у ґрунті. Він прагнув тільки доторкнутися до світла, а все інше було ефемерне та непотрібне. Згодом старість примусила його покинути шахту та вирушити назад додому. Він розумів, що не у силах здійснити мрію та перебував у повному розпачі.

Повернувшись додому, він здивувався, коли побачив на подвір’ї літальний апарат, бачений у своїх снах та зображений на кресленнях. Машину побудував його менший син, котрий не менше ніж батько прагнув доторкнутися до сонця. Дадлі Бом, ще з дитинства проглядав батькові креслення та намагався їх удосконалити, але ніколи не розпорошував свої сили на мрії інших. Тільки на старість Біллі Бом зрозумів, що свої мрії не можна реалізовувати через прагнення других, не багато осіб зможе зрозуміти жагу інших, а інші ще й використають для побудови власних повітряних замків.

Біллі Бом не міг полетіти із сином до сонця, але його серце радісно калатало від думки, що його наслідник втілить мрію, котра переслідувала його з дитинства.

Хацьки травень 2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.04.2016 Публіцистика / Історія
Червоний грим. Ким насправді були Холодноярівці
18.05.2016 Проза / Есе
Космологія нічого
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
Казка Про дружбу
10.05.2016
Палке сонце Біллі Бома
07.09.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
ВЕЛИКА СИЛА НУЛЯ
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 7 (7+0+0+0+0)
Переглядів: 110  Коментарів: 8
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 15.07.2016 20:32  Іванка Світла для © ... 

Цікаво, мудро читати Вашу казку. Дуже оригінальні сюжетні лінії. 

 13.07.2016 23:39  © ... для ОлексАндра 

Дякую) Хом`ячки бувають різносторонніми)  

 11.07.2016 10:18  ОлексАндра для © ... 

Цікава ідея) Я б ніколи не подумала на роль мрійника хом"ячка, але від цього навіть краще. Моє "чудово" 

 12.05.2016 21:55  Каранда Галина для © ... 

:))))) нормальний хом’ячок) 

 12.05.2016 21:41  © ... для Каранда Галина 

це був не типовий хом`ячок))) я навіть не знаю чи це для дітей чи ні) це я пробував нові жанри і накипіла одна ідея 

 11.05.2016 22:47  Каранда Галина для © ... 

хом’ячок-ікар)
мрія має окрилювати, а не гнітити...
казочка хороша, мова як для дітей місцями трохи замудрена...  

 11.05.2016 12:38  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую за оцінку.......діалоги дійсно потрібно трішки переробити, але я ще не придумав як... можливо мене осяє та я внесу корективи.....я ще далекий від поезії.....полюбляю її тільки читати))) 

 11.05.2016 08:44  Тетяна Белімова для © ... 

Дуже тепла й добра казка)) Активізує багато питань, на які б діткам хотілося б отримати відповідь. Сподобалися сюжетні лінії з Орланом і Кротом.
Я б радила ще попрацювати з діалогами. Трохи їх оживити.
Залишився позитивний післясмак по прочитанню))
І таке ще питання, Романе, чи Ви пишете вірші?  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +41
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
26.11.2011 © Микола Щасливий
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди