Мальва Світанкова Туманне...
долиною мандруючи туман
тихенько плаче краплями угору.
повіки ледь тремтять -
їм сниться море...
і десь на скелі білий пелікан
виклацує привіти альбатросам -
сницарства мить така тремтливо-боса...
ізнову огортається в туман;
обличчя забуває саван ночі,
бо дихати - Його небесний план -
так серце хоче...
28.05.2016 11:20 Тадм => © |
 класно, Мальвочко! люблю твої, зокрема за те, що вони світлі |
28.05.2016 10:47 Уляна Яресько => © |
 Мрійливо-мальовнично.... чудова поезія! |
26.05.2016 11:48 Ганна Коназюк => © |
 Божественна краса! |
25.05.2016 20:45 Тетяна Чорновіл => © |
 Красива, тендітна замальовка. |
25.05.2016 10:30 Ольга Моцебекер => © |
 Казково вийшло. Як знахідка - "туман тихенько плаче краплями угору" і рідне - "повіки ледь тремтять - їм сниться море". |
25.05.2016 09:26 Тетяна Белімова => © |
 Не знаю, звідки приходять такі слова? Де вони жили до цього моменту, коли ти написала свій твір? Що описували? |
24.05.2016 17:39 Світлана Рачинська => © |
 Вже за перше речення - чудово! Наче плівка, що перемотує час назад. Сподобалось! |