Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.05.2016 21:21Психологія та стосунки
Про людину  Про душу  
Спадок
00000
Для дорослих (18+)
© Галина Галіна

Спадок

5

Метод боротьби - думка

Галина Галіна
Опубліковано 15.05.2016 / 36325

Повернемося до земного...

Чому настільки є важливими відносини в сім’ї? Добре, якщо все у рівновазі... А якщо більше лиха? Сім’я – це відображення того, що творили ми віками. Всі наші звичні помилки, поведінка, виховання дітей та уклади традиційні. Якщо хтось не витримав і втік, то теж провини немає, його право... Не вчили нас дивитися з невидимого боку. Казали нам терпіти і прощати, битися або втікати . Тобто жертва є і переможець. А ми і не здогадувались, що третє є – своя, єдина, окрема тактика виходу з кута глухого. Шукати треба тільки новий шлях, не відомий нікому, бо ви у просторі нашому – один такий і вторити не вийде. Чи знаєте ви, що у битві за любов продукується в десятки разів більше світлої енергії, ніж у тихому щасті? Не вірите у себе – тоді ідіть, врятують нас інші... А справу на землі свою ви знову не виконаєте, бо повторюються завдання завше... Хіба в наступному житті, коли буде те ж саме... Чи ще в наступному за тим, – допоки не захочете вилікувати себе... Не даремно ви разом з тим, хто вас підганяє...

Зрештою, ви і сім’я, сусід, родина, ворог – клітини цілого одного, які відносини між нами – такі і між країнами, світами. Чи добрі, чи війна – залежить від відносин у сім’ях, від сумарного імпульсу між усіма. Чи є гарантія того, що коли ви щасливі, то й діти ваші матимуть подібне? Як відмахнетесь від загальної проблеми?

Ви знаєте, що всі партнери мають однакову суть? Якщо у когось є образа, то можете виписати усі свої погані риси. Підкресліть ті, що є у вашої половини також. Якщо хоч раз в житті робили ви таке, за що судили половину, то це до вас вертається своє. По мірі того, в якій черзі стоять ваші негативи, видно, на яку глибину ви їх запхнули, – травмуючі вони для самооцінки вашої. Та, витягайте все, без сорому за себе. Так треба...

Що ви бачите? Правда, те, що у вас те ж саме з негативів? Це – коло. Вітаю вас. Якщо усе написане про себе – все, чого б вам не хотілось в собі мати, – це сповідь ваша наполовину. Щоб змити з себе зовсім, потрібно показати комусь. Бо це – ваша воля. Сором поборовши, вину із себе знімете самі. Вийняті зсередини докори сумління – це гордість наша. Цього у нас уже нема. Найсильніша сповідь ця перед собою, бо посередник жоден не зможе зрозуміти ні болю, ні помилок, ні сили ваших почуттів. Окрім матері живої в нас. Усвідомлення помилок – це наш духовний ріст.

Тепер напишемо позитиви чоловіка чи жінки вашої...

Як в люті ви забули про цінності, до яких звикли? Свої підкресліть, що співпали. Побачили, що майже однакові? Старайтесь не приклеювати сюди вади, у них причина інша. Хотілося мені донести простоту заплутаних відносин – завжди є два погляди на ті самі речі – коли розлючені ви і коли спокійні. І, якщо ви знаєте, наскільки хтось поганий, то, мабуть і вам про це відомо не з чужого досвіду, а з власного!

Уявою своєю ви можете зцілити любого. Метод свій придумати старайтесь, щоби повірили собі самому. Тільки гра ця повинна бути щирою, від серця, з вірою твердою в те, що зможете. Ви сильні з покон-віку, відродите себе, коли з’явиться бажання.

Сміх розряджав не раз, я знаю, всі бурі в нас над головою. Та, має бути щирим він – тоді дієвий. Як же сміятися, коли не смішно? Як йти на дурака із ломом? Пробачити як, коли болить?

Ми знаємо, що діти – приклад наш живий. Ніколи вони не сміються, коли хочеться плакати. А у захист свій поб’ють ображчика, як треба. І через хвильку знову разом будуть сміятись... Моїм дітям завжди одночасно потрібен тільки один і той же прутик з цілого лісу... Змагаються за нього, кричать і плачуть, видирають... А, коли перший кине, – нікому вже не треба. Підказка тут для нас жива. Вони щирими є з собою, тому і не тримають зла. Коли ми насильно себе заспокоїли, не виказали навіть, що боліло – тоді складаємо всередині свої образи. Нікуди вони не подінуться – будьте певні, тепер це є ваш скарб. Закон збереження енергій. Через життя його ми будемо нести і примножувати.

Про що говорить прутик той єдиний? Можливо, думка є дієвішою, ніж знаємо? Вона літає поміж нас і заражає всіх, хто в полі її дії. То, може й тіло ми єдине? Як поміняємо свою свідомість, передадуться іншим знання наші. То може варто постаратися для дітей?

Якщо ви в смутку, то спочатку себе потрібно лікувати. Щоби не силувати себе терпінням. Це можливим стане, коли відомі будуть вам взаємозв’язки подій.

Я це проходила сама. Не буду говорити, що це легко, зате цікаво. Коли гнівалася, виказувала невдоволення, як і чоловік мій. Тоді не стала надіятись на слово, думки й уяву я включила. На вулицю вийшла, щоб одній побути. Пробувала уявно розсмішити, – не виходило, бо не було бажання. І з впертості стала в уяві віршиками його атакувати. Спочатку не сміялася, а потім, як уявила в подробицях його обличчя коли, наприклад, кажу :

– Коханий, ти хотів сказати мені про недобре?

Можливо, щось тебе болить, на серці тяжко?

Як бачила, себе з насмішливо-турботливим виразом обличчям і його здивоване, – рукою очі аж прикрив, так реготав... Знала, що фізичне тіло –

«тормоз», і не чекала моментальної віддачі. Через дві години аж сам розсміявся аж до сліз в реалі, наче через дурничку.

Тож повірити у силу думки треба, щоб зрушитися з мертвої точки. Коли образа не проходить, читайте свої негативи і його позитиви. З часом – відпустить, підключаться інші сили вам на допомогу. Завжди є за що

боротись.

Зцілення проходить по спіралі. Кола, які ми маємо у собі прокрутити. Як змійка в конусі. Задача – вихід з центру. Найперше коло – саме менше у спіралі, а друге – більше по довжині й об’єму знань нових, які потрібно закріпити, кмітливості нової . Далі – по наростаючій. У мене було три окремих кола, а потім – п’ять відразу. Потім ще одне, таке, що мене не стосувалось, – потрібно було іншого захистити. Описувати цього не стану, бо у вас буде по-іншому. Не таке у вас минуле, характер, почуття і ситуації свої, підказки будуть інші. А якщо захочете за кимось повторити, то у чому ж буде заслуга ваша? І не пробуйте, – не підійде вам.

Ви коли-небудь відвідували тренінги? Що ви відчували, коли «учитель» вам казав робити те, що є не ваше? Як вам було, коли ламали ви себе? А сором всередині був? Приємно було відчувати себе роботом? Робити як усі, по одній схемі? Коли вдалося, чи були ви задоволені собою, своєю перемогою? Якою і над ким? Щасливі були і веселі щиро, коли пальці прикладали до виска і казали «єсть»? Чию волю виконали? Ви хотіли, щоб вас хтось научив, як треба діяти по-чужому. Бо «учитель» вже знайшов один-єдиний правильний вихід для усіх? Повадки це чиї – мавпи чи людини? Якщо тоді вас все задовольняло, нічого не шкребло, то роботи маєте багато... Думайте для чого потрібен був цей досвід.

І не плутайте поняття насильницької покори з радістю єднання у чеснотах . Можливо, ваш прийнятний на сьогодні вихід – признати у собі поразку, перетворитися у зайця і втекти. А потім плакати жалісливо над собою...

Для тих, хто вирішив боротися за себе, скажу, щоб терпеливі були. Терпіння те – уже не муки, а очікування перемін. Це віра в свої сили і любов без всякої умови. Я захотіла все змінити, шукала виходи, робила, що могла! Ця формула проста... Для допомоги своїм близьким щасливі спомини, яким ви свідок, нагадуйте уявно. Все зміниться за декілька годин. Можете поставити усе на «автомат», чи як вам зручно запрограмувати, бо ви – творець по праву своєму, ніхто у вас цього не забирав. То ж користуйтесь! Не забувайте, що ми у «колі». Добре подумайте, наскільки хочете ви мати те, що комусь посилаєте.


Ти маєш право творити все на власний розсуд.

Лиш розрізняти маєш точно від кого чуєш ти підказки...

Не забувай, – якщо після вагань нелегких на серці в тебе

камінь тяжкий, 

Невпевненість і страх, тривога – чого питатись – так все ясно!


Раніше я почуття провини невірно розуміла. Мучилася, а не слухала його. Не вміла повертатися в минуле, щоб змінити те, що трапилось.

Тепер знаю, що з’являється тоді, коли я почуттями не так розпорядилась, не туди і не так послала, чи затиснула і не використала для боротьби зі злом в уяві. Емоція нашого співчуття до інших є настільки сильною, що завдяки її ми нездоланні злом навічно. Шкодуйте всіх – чи в горі він, чи звіром покалічений...

Добре треба подумати, коли ви діяти почнете за своє спасіння. Якщо підете по напрацьованій ви схемі, не зміниться наш напрямок боротьби! Усупереч потрібно, – це також є підказка. Робити так, як ще не пробували ви.


Тепер ми знаємо, як кажуть – покинь його, – це тяжко, 

терпіти також тяжко-тяжко, 

коритися чужої волі – це сумно, низько, теж не хочу, 

в суди ходити – це ще гірше.

Як він піде – цього не зможу, бо серце трісне від печалі...

Так, що ж робити?


Лежала б відповідь ця на поверхні, - не стала би ти виходи шукати!

Якби не тормосив тебе ніхто, – не думала би творчо...

Це – поштовх твій, шукай ідей, сама твори...

Не винуватий він ні в чому перед світом...

Я так воліла!

Підказки витягай, давно вже знаєш...

І не гальмуй, бо буду підганяти знову!

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.05.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (4.)
15.05.2016 Проза / Роман
Паралелі (2.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.07.2014 © ГАННА КОНАЗЮК / Політика та суспільство
Путлеролюбцям
04.02.2014 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
ПОЛЮС ЗЛА
12.01.2014 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
Українська толерантність, або хто робив Голодомор?
07.12.2013 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
Два Майдани – два серця України?
13.11.2013 © Оля Стасюк / Політика та суспільство
Фантазія на тему деморалізації українського суспільства
Психологія та стосунки Про душу
16.05.2016
Спадок (6.)
15.05.2016
Спадок (5)
15.05.2016
Спадок (1.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 15  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
01.04.2012 © Каранда Галина
22.12.2012 © Каранда Галина
10.07.2013 © іміз
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди