Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.05.2016 22:09Роман
 
Паралелі
00000
Для дорослих (18+)
© Галина Галіна

Паралелі

2.
Галина Галіна
Опубліковано 15.05.2016 / 36327

... Вона бігла. У шовковому білому платті до колін, з вибитим на ньому візерунком. Спереду на ньому – пляма від розлитого гарячого шоколаду. Не плакала. Тільки втікала від когось. Розлючена і принижена. Гучно стукало серце... Розчарована, роздавлена...

Чому не плачеш, Друга?

Зупинилась, сіла на траву. Підняла голову і дивиться перед собою. Нічого не розуміє... Заспокоїлась. Відчуваю, як каже собі: « все, досить!»

І я, і Гіра, знаємо – це він! Може така його задача – нас підштовхувати до чогось. Питаю Гіри:

– На тебе він також давив?

– Його вилікували.

– Виходить, простір вирішив, що таким для тебе він вже не потрібний?

– Я думала про це. Було ще болючіше. Є інший варіант, – не бути тим, хто ти зараз. І він живий. Мене рятує. Я мучу його, бо хвора. Закінчується гибеллю обох.

– А якби розійшлись?

– Це не моя задача – створювати новий план. Знаю тільки – те, що маємо, – найлегший варіант. Другій без нього нічого не добитися, дітей не буде, наші ослабнуть. Хтось вмішується...

– А, якщо це його паралелі?

– Ні. Щастя людини не залежить від іншої особистості напряму. Тоді замість нас тут були його паралельки...

Ми потрапили у ту точку минулого часу, в якій сталась критична подія. Вона вплинула на усі наші відображення у інших світах. Розвиток може піти не по тій гілці, вона може засохнути. Якщо вдасться підтримати, то Друга змінить відношення до всього і приєднається до загального між-паралельного плану. Обставини, які могли статися потім, перевернуться і все направиться у попереднє заплановане русло. В тому періоді, де ми зараз, вона молодша від мене на тринадцять років. Від Гіри – на шість. Це початок відносин з чоловіком.

– Гіра, як ми можемо змінити майбутнє, якщо воно вже існує? Ми ж не знаємо?

– Його ще не було. Творець продумав такі зв’язки між нашими світами, щоб ми найперше зустрічалися у критичних періодах свого існування. Розтягнув нас у часі.

– Як це можливо продумати?

– Це сьомий вимір сприйняття. Нам не потрібно туди лізти, – комп’ютер слабший, може вийти з ладу. Просто сприймай, як є.

– А ти бачила мене з фізичного тіла?

– Ні. Тільки наше четверте відчуває цей зв`язок. І те, що ми бачимо одна одну, це не наше фізичне тіло бачить. Тонке трансформує наш образ через відчуття. Те, що ми спілкуємось, не означає, що ми повинні знаходитися саме в земному просторі. Для нього нема недосяжної точки.

– А як мої батьки, брати у твоєму світі?

– Батьки померли. У старшого четверо дітей, у молодшого – одна.

– У мого старшого зараз троє, у молодшого – двоє...

– Значить, збій між паралелями. Чужі могли знищити сильних воїнів, застосувавши свої звичні схеми. Їх страховка...


Друга вдома. Перевдягнулася. Скульптор. Готує собі їжу на великій гарній кухні. Витягає продукти з холодильника у вигляді тумби... Оба! Зверху на ньому плита. В них це один пристрій! Технічний рівень може і вищий... Зате дух тут більш гнітючий, некомфортно мені. Можливо, я суджу через душевний стан Другої. Як її звати? Не можу знати. Вона не називає себе і спогади не прокручує в уяві. Невже інтуїція на такому рівні? Я так не вміла відсторонюватись в її віці. Сильна... Не така панікерка, як я.

– Галь, тобі не здається, що з силою ми переборщили?  

– Те саме думаю... Німе кіно.

– Вона вже поставила кінцеву крапку. Пішла без нього. Горда.

– Я її розумію. Ти також. Дивися, обдумує скульптуру шторму!

– Всередині – ракушка з чорною сльозою.

– Чуттєвість на рівні! Я аж горджусь.

– І я. Та, треба знайти вихід... Як її повернути?

– Гіра! В мене ідея. Вона виливає свою тугу у скульптуру. Давай допоможемо трансформувати її душевний біль у задоволення через творчий порив. І пропустимо усвідомлення того, що простір надихнув її через нього. Що вона не зможе творити одна? Це точно спрацює...

– Я теж найкращі свої роботи творила з оголеними почуттями. Вірю в це.

...Вона вже усміхається. Загорілась. Не терпиться. Взяла його фото, дала щелбан по лобі і засміялась... Перевдягнулась, пішла в майстерню.

Через декілька хвилин в дверях з’явився він. Як песик... Розумний наче... Дивиться на нерухану їжу... Тягне до себе тарілку і їсть. Як з гуся вода. Подібні.

Друга пробігла через кухню.

– Ти неврівноважена дика особа, – кинула на ходу.

– Знаю. Такий є, – відповів. – Міняйся, і життя навколо тебе зміниться...

– Угу, – кивнула, поспішаючи в майстерню... Вона не чула вже нічого. Ні того, що було, не пам’ятала. Їй зараз нічого не треба, крім свого дитяти, що мало народитись, – того, з чорною сльозою.

Ми відчули морозець по тілу. Я знаю цей стан. Вона щаслива! І я щаслива. І Гіра... Вогонь Творця... Тут нашим дітям нічого не загрожує...


Я вдома і Гіра також. Діалог продовжуємо. Мене багато чого цікавить.

– Чому ми усі не виглядаємо однаково? Риси подібні, а образи інші?

– У нас однакова сумарна частота. Ім’я і тіло, всі інші супроводжуючі цифри, знаки у поєднанні з частотою паралельного простору у сумі такі самі. Тільки звучання простору, в якому ми живемо, – інше. Бо кожна паралель теж має своє ім’я чи число. Їх збірний образ також існує... І наші загальнолюдські тіла мають однакову сумарну частоту. Чим більше негативу в тілах, тим більше зусиль витрачаємо на їх компенсацію, більше мук душевних і втрат. Якщо нема сил справитись самим, то віддаємо негатив у інші світи. Вони пожинають за нас. Таким чином нас рятують. Та, існує грань... Якщо вже нема для чого берегти. Тоді хворе єдине тіло людства стає ворожим всесвіту і його потрібно знищити, щоб вижили інші. Щоб енергії не зупинили циркуляцію.

– Не складно. Складно тільки взяти на себе відповідальність за когось.

– Це основний принцип. В противному випадку ти не потрібен світу. Все навколо старається просвітити людину в цих питаннях. Завжди є план її спасіння. Навіть після загибелі фізичного тіла створюється новий план навчання... Можна самому полегшити собі задачу, – народитись заново в старому тілі. Легше буде, бо обставини вже знайомі. Не розпорошується увага і сприйняття на вивчення світу. Розвиток проходить з прискоренням.

– Скільки у вас живуть?

– 130-150 років.

– А у нас 70-90 в середньому.

– У вас концентровані задачі, закладені у менший період часу. Вам потрібно діяти швидше, щоб встигнути. Наш час розтягнутий. Через це і критичні точки не співпадають по плинності відміряного періоду. Це п’ятий рівень сприйняття. Я розумію це, але перевести на простішу мову не можу...

– Почуваюсь недорозвинутою...

– У нас це відомо з народження. І все-рівно люди підпадають під атаки чужих.

– Гіра, як це можливо? Вони не можуть діяти всупереч нашим заборонам?

– Вони і не діють... Тут не живуть. Подорожувати світами – добровільне право кожного. От вони і перекручують свій мотив перед Творцем. Та і паралелі наші пересилають з думками своїми... Так чужаки і підхарчовуються, заражаючи своїм послідом слабших. Зазвичай тих, у кого підірвані зв’язки з своїми паралелями. Якщо в інших світах їх усіх вже нема, то послаблюється обмін енергіями. Як у паралельних вогнях – менше загального світла...  

– Як же з цим покінчити? Може потрапити у точку існування Земних Богів? Це можливо? І в них спитатись?

– Виключено. Я пробувала. Тільки заглянути можна, як через скло. В контакт входити заборонено. Наші світи заражені. Карантин. Не можна підставляти початкову точку під небезпеку.

– Так я ж була там, де моя Богиня.

– Це твоя кімната. Вона прийшла до тебе. Вболіває. Силою може поділитися. Відповіді дати, які стосуються будови світу, розвитку, творчих ідей, гармонії душевної. Підказувати шлях боротьби не сміє. Бо втрутиться у план самостійного досягнення.

– Хтось же може підказати? Чи будемо ритися у всіх паралелях і часах? Як послід чужаків відчистити? Адже все на автоматі. Не зумисне люди шкодять один одному. Себе наче захищають... Насильно свої емоції стримувати, – вбивати себе все-рівно.

– Трансформація мотивів у перегляді подій минулого. Колись і в нас були такі проблеми.

– Як давно? Скільки часу вам знадобилося, щоб перебудувати відносини?

– Всього тридцять років. У вашому світі це має бути швидше. По принципу прискорення, коли вже є наглядний приклад. Яка швидкість вашого простору – не знаю. Знаю, що є загальна сумарна швидкість розвитку усіх паралелей. Якщо якась надто гальмує, – її підганяють, або ліквідовують. Яка складова швидкості вашого розвитку, – можете визначити тільки ви. Аналізуючи події у вашому світі.

– До речі, чому я всіх осіб бачу у білому вбранні? І сірий переважно простір?

– Частота простору у інших світах тобі не звична. На вмієш ще концентруватись на окремих складових відчуттями своїми. Насправді, платтячко у Другої було голубеньким. А вулиці, по яких я бігла в хвилину гірку, – мармурові з зеленими включеннями. Всі огородження – вишнево-коричневі. Ти керувалась моїм душевним станом. Кофтина на мені була блідо-фіолетова. Цей колір мені допомагає повертатись...

– Що робиш?

– Прибираю. Ще – дівчинка ногу зламала. ЇЇ підкачую живильною енергією другим тонким тілом. У просторі своєму трансформую свій смуток від втрати на любов. З тобою розмовляю.

– А я відірвана якась. Все роблю на автоматі, коли з тобою розмовляю. Спілкуюсь тільки, коли роблю механічну роботу. Більше ніде мене нема.  

– Ти зараз складаєш букви у склади, не завжди розуміючи цілий текст. З часом, навчишся жити повноцінно всюди. Поведінка і відношення інертні, тяжкі для моментальної перебудови. Ситуації, що стаються, треба прокручувати опісля. Всю спіраль любого дійства уявно зупинити для переробки. Потім продиктувати мотив, який ти хочеш заложити у цю подію. Подивитися на реальну подію, як на темний згусток енергії. Обпалити його вогнем нового мотиву ( розуміння, прощення, любові, єдності одного тіла), і побачити, як він перетворився у яскраву кулю та розірвався салютом. Це трансформація любого дійства, що було. Закладена нова ціль для негативу. Способи можуть бути любі. Але спосіб закарбувати потрібно, як зміну наслідку негативу. Тоді усі ситуації з твоєю участю будуть трансформуватися автоматично, тільки при згадці про темний згусток і салют. Це мій спосіб. Керуйся емоціями. Якщо тобі спокійно стало після трансформації, то ти справилась. Якщо тягар не серці, – працюй далі. Тільки не відмахуйся, якщо не вийшло відразу. Бо без навиків у плаванні, зазвичай, не пливуть. Спочатку вчаться. Я починала з шести разів.

– Гіра, а ті люди, що загинули? Вони вже простір від наслідків свого негативу не почистять. Хто тоді доробить?

– Це вам виправляти. Кожна паралель відповідає за свою загальну місію. Ті, хто живий, переробляють негатив відсутніх через невиліковні хвороби фізичного тіла. Частіше ті, хто був невидимою причиною їх смертей. Деколи вони реально близькі вбивцям. Буває, що нелюбов до світу тягнеться з минулого... Так це відображає простір. Невиліковна втрата для тіла і Землі. Може страждати загальне тіло людства. Схема вашого простору мені у подробицях невідома...

– Я відчуваю, що тебе хвилює щось. Мене шануєш. Я згідна. Хочу знати. Для мене твої недоговорки не бережливі.

– Тоді, пішли, покажу...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
15.05.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (5)
16.05.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (6.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Роман
17.05.2016
Паралелі (3.)
15.05.2016
Паралелі (2.)
15.05.2016
Паралелі (1.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 26  Коментарів:
Тематика: Проза, Роман
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди