Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
16.05.2016 20:50Релігія та міфологія
Про минуле  Про людину  
Спадок
10000
Для дорослих (18+)
© Галина Галіна

Спадок

8.

Легенда про дерево

Галина Галіна
Опубліковано 16.05.2016 / 36336

Давно це було, ще тоді, коли дерева вміли говорити з людиною. Точніше, люди вміли відчувати їх, бо дерево і сьогодні виконує таку ж роль.

Упало зернятко на землю святу. Полив його дощик рясний. Та сонечко ясне пригріло піщинку живу. Сказала йому Мати всього:

– Рости, даю тобі силу велику. Відтепер – ти воїном станеш для дітей моїх. Без відома людського даю тобі право оберігати їх, передавати енергії мої, що пропускаю через тебе від Землі до Сонця. Наділяю тебе усією інформацією, що існує в світі. Провідником ти будеш і свідком всього, що станеться. Як постарієш, то передай усе записане тобою своїм дітям, братам і сестрам в краях інших. Так, щоб зберегти усе, не розпорошити. І навіть після гибелі твоєї даю тобі право захищати людину і їй слугувати, рятувати в годину лиху.... Прийде час, коли забудуть вони про силу твою, не поважати тебе будуть, нищити, топтати. Я наділяю тебе любов’ю великою до дітей моїх. Бо, коли хворими стануть, без тебе не виберуться... Ти не зважай на їхню неповагу чи байдужість. Не сумуй за ними, коли перестануть з тобою розмовляти. Це лише мить, що пролетить, як вітер. А далі знову вони будуть з тобою одне ціле, від мене. Вливаю в тебе своє сяйво. Ти воїном будеш зі злом, яке з’явиться. Поділишся світлом із тими, хто силу свою загубив. Водою і вітром, землею і сонцем ти будеш наповненим, всі сили разом зосередиш в собі...

Як будуть спати мої діти, прошу тебе їх розбудити. Врятуєш планету – очистиш воду і повітря, і відженеш усяке зло, яке захопить сплячих. Ти зробиш все, щоб люди не були тут одинокі. Годувати будеш, надихати, гріти. І прахом своїм допоможеш людям очистити світ, бо в ньому залишатись буде уся твоя могутність.

... Зраділо те зернятко і гордим стало від місії великої. Почало рости. Нічого не випускало з уваги, все записувало, що ставалось. Задоволеним було від споглядання можливостей підопічних своїх. Коли удвох брати земні, лиш поглядами з’єднуючись у резонансі хвиль, кам’яні брили у повітря піднімали, палаци будували краси невиданої, воно ще додавало їм стійкості. А люди відчували і дякували за допомогу, шанували стража. Коли старим ставало, то із подякою боги його зрізали. Хатинки будували, – воно і тут оберігало їх, бо дух у домі чистило, здоров’я укріпляло і зігрівало.

Бувало, як ішли далеко від домівки, на догляд дереву діток своїх

лишали. Воно тоді утворювало поле захисне, що берегло малят від звіра чи від хворі. Батьки ж постійно були зв’язані із деревом думками. Коли ставалось щось тривожне, то інформація батькам передавалася миттєво. І ті тілами тонкими на місці появлялися. Їх дух був сильним, енергії чисті біду всю відвертали способами творчими, які матеріалізувалися в реальному житті...

Тисячоліття пролетіли, як день. Настала ніч. Тепер записувати стало

дерево, як сили злі безчинність роблять. І як приспали, хитрістю зміїною обволокли братів людських. Не чули тої допомоги, що дерево посилало, не знали більше, що богами були. Та дерево знало – це мало статись, – не гнівалось, любило... І росло під небесами, людей годувало далі, хоч не поважали вже його. Про силу забули, – ту що можуть взяти, коли бракне їм.

Відмовилися люди від повітря цілющого, яке колись годувало їх пилком і запахами трав.

Ворог знав про таємницю свідка мовчазного. Способами різними послабив він зв`язок людей з усім, що відродити їх могло. Тепер царює над богами. Вони таки повірили у докази і факти про те, що батько їхній – мавпа! Довірливими створені, але ж не абсурдними? Як ми повірити змогли, що та любов, чи туга, біль і співчуття, та радість невловима від красоти земної – це нам від мавпи?!... А це посланники Творця хотіли повторити задум. Той дозволив, бо наділив правом творити кожного, хто має бажання. Не вийшло їм. Лише недосконале фізичне тіло вдалося їм зваяти, наділене інстинктами тварини. Не здатні первісні були існувати вічно, як земні боги, і через почуття свої енергії для всесвіту оживляти... Раси різні створені по інших генотипах Творцем єдиним, це – збірні формули з усіх світів Галактик. Повинні були жити в мирі ми і взаємодопомозі, не дивлячись на колір шкіри, бо дух єдиний в нас. Усі ми – її діти! Нема нікого кращого, і гіршого нема. Як діти в сім’ях усі різні... Як органи у тілі досконалі, – усі потрібні. Неначе букет польових квіточок... Чи вся різноманітність наших почуттів, емоцій – для аналогій сотворене так! Щоби колись ми здогадались...

А дерево турбуватися про нас не переставало. Провідником енергій між небом і землею служить. Кличе наші помисли.

Потрохи стали люди відкликатись. Знову горде. Попереду ще є багато того, про що розкаже людям, і силу дасть для творчості земної, очистить все, розбудить...

Якщо у тобі щось говорить: «Дурня це все, не вір», то і не вір мені. Лише емоції свої послухай – спокійно тобі зараз, чи битися хочеш за правоту свою? Що супроводжує боротьбу оту – спокійна впевненість чи дратівлива впертість?...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.05.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (7.)
16.05.2016 Публіцистика / Релігія та міфологія
Спадок (9.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.07.2014 © ГАННА КОНАЗЮК / Політика та суспільство
Путлеролюбцям
04.02.2014 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
ПОЛЮС ЗЛА
12.01.2014 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
Українська толерантність, або хто робив Голодомор?
07.12.2013 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
Два Майдани – два серця України?
13.11.2013 © Оля Стасюк / Політика та суспільство
Фантазія на тему деморалізації українського суспільства
Релігія та міфологія Про людину
23.05.2016
Спадок (15.)
16.05.2016
Спадок (8.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 20  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Релігія та міфологія
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2014 © СвітЛана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
09.12.2010 © Тундра
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди