Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
20.05.2016 11:03Новела
Про людину  Про життя  Про родину  
120000
Без обмежень
© Ольга Моцебекер

Чужа

Ольга Моцебекер
Опубліковано 20.05.2016 / 36390

Теплий вітерець ніжно цілує в обличчя, пустує, розвіває кучеряве, русяве, незаплетене в косу волосся Ірини. Довге, просте, вільного крою, вишите білими нитками плаття Ірини гладить висока зелена трава, босі ноги — тепла земля. Ірина тримає в одній руці валізу, в іншій — босоніжки. Так набагато легше піднятися на гору та й приємно відчути теплу землю. Там, на горі, стоїть дім свекрухи, Іринку вже чекають. Звичайно, можна було взяти таксі й доїхати по центральній, заасфальтованій дорозі до самого дому, але сумка неважка, тому вирішила пройтися, роздивитися краєвиди, побути трішки на самоті. Не звикла долати такі круті підйоми, тож зупинялася кілька разів. Цього разу дійшла вже до середини гори, стала відпочити біля невеличкого куща калини. Доторкнулася до ніжного листя калини жінка, й її думки поподорожували в інший час - у минуле.


Їй десять. Високе, худе дівча у простій сукенці стоїть біля рясного куща калини, обриває ягоди у велику миску. Поставила миску на землю, зірвала кетяг, припала губами до смачної ягоди, аж сік червоний цівочкою потік. "Як кров", — подумала тоді вона. "Не кровна ж ти для них, чужа", — прозвучали у вухах слова сусідки. Аж ось і Килина — мати підійшла забрати повну миску. "Треба поговорити, Іро. Завтра з Дмитром відвеземо тебе до дитбудинку. Пробач, не можу бути більше матір’ю тобі. Віриш, намагалася. Ти на Ганнусю мою дуже схожа, тому й взяла тебе, думала любитиму. Аж ні, не можу. Знала, не заміниш душу доньки, що на небі поселилась. Вважала, полюблю. Терпіти більше не можу. Ще й гроші ти взяла знову чужі — остання крапля. Вже не сила мені тебе ростити. Не можу. Про все домовлено вже, ти пробач мені".


Нічого не відповіла, лише сльози зрадницькі потекли з очей та сік здавлених ягідок калини стік по руці, мов тепла кров червона - не водиця. В думках страждала дівчинка тоді: "Себе корю, а не тебе, Килино. На себе злюсь, а не на тебе я. Мама — так гріло тепле слово, але не стала ти моя. Ті гроші, як взяла й навіщо, сама не розумію. У дитбудинку виживати мусіла я завжди сама. У тебе мамо, матінко, не так давно — лише рік, але ти не моя — чужа, не кровна". Пильно глянула на Килину, не підбігла, не обняла, не попрохала залишити, промовила: "Хай так і буде". Що пам’ятає потім? Лиш дорогу, важкий в мовчанні час, кімнату дитбудинку та холодне ліжко, чорняву дівчинку, що підійшла й промовила: "Не плач". А що було після розмови з Килиною й до того, пішло у забуття. Лише у спогадах той кущ калини, розмова, пустота.


"Чужа-чужа", — відстукувало часом серце, але життя взяло своє. Виросла. Тепер ось вчителює, заміж вийшла. Більше не чужа. Прізвище у коханого таке прекрасне — Рідний. Коли почула вперше, лиш всміхнулась. Коли покликав заміж, заспівало серце. Коханий поруч і як бонус — Рідна. Ірина Рідна, більше не чужа.


В цей час за сотні кілометрів на старому, тихому кладовищі схилялася до могил висока, до пояса, поки ще не скошена трава. Над могилою Килини ріс кущ калини, і листя шепотіло: "Згадує тебе чужа". Давно вже там був дім Килини, поселилася вона в цьому тихому місці через кілька років після того, як залишила її дім чужа.


Ірина ж йшла до жінки, що стала матір’ю. Свекруха — мама, аж ось й вона. Не витерпіла очікування свекруха, вийшла назустріч, бо ж донька їде в гості, не чужа — своя, до щему серця рідна, дорога.

Васильків 20.05.2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.12.2015 Проза / Мініатюра
Лынь
21.05.2016 Проза / Новела
Руда
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Новела Про родину
20.05.2016
Чужа
12.01.2015 © ГАННА КОНАЗЮК
Різдвяна казка для дорослих або історія Міранди
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 12 (12+0+0+0+0)
Переглядів: 181  Коментарів: 10
Тематика: Проза, Новела
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.06.2016 18:18  © ... для ОлексАндра 

Приємно, що звернули увагу. Вдячна за відгук. 

 17.06.2016 20:28  ОлексАндра для © ... 

Зворушило. Тепле слово

 25.05.2016 10:24  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Танечко. Тобі того ж бажаю навзаєм. Нехай щастить. 

 25.05.2016 09:40  Тетяна Белімова для © ... 

Олю, я прочитала і ніби щось увійшло в серце. Не хочеться коментувати багато. Лише дві речі відзначу - твою душу, здатну співпереживати так глибоко, і твій талант.
Люблю тебе, Олечко! Хай тобі Бог дає здоров`я і довголіття за твою доброту!  

 23.05.2016 09:40  © ... для Галина Галіна 

Складних життєвих історій багато, а співчувати, навіть якщо добре написано, може лише добра душа. Приємно, звичайно, почути про позитивне сприйняття твору від іншого автора. Вдячна Вам за відгук, Галино, та небайдужість. Хай Вам щастить. 

 22.05.2016 21:48  Галина Галіна для © ... 

Такий смуток і правда життя, що все перевертається. І ті періоди, які у кожного різні... Дякую, що заставили співчувати... З повагою, Галина 

 21.05.2016 09:53  © ... для Каранда Галина 

гарно на душі від того. Дякую. 

 21.05.2016 09:52  © ... для Тетяна Чорновіл 

Вдячна Вам за відгук. Нехай щастить. 

 20.05.2016 19:54  Каранда Галина для © ... 

тепло. 

 20.05.2016 15:15  Тетяна Чорновіл для © ... 

Зворушлива повчальна історія про доброту людську. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
09.12.2010 © Тундра
23.12.2015 © Суворий
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди