26.05.2016 18:00
для всіх
153
    
  4 | 4  
 © Маріанна

Отрута

І червоним вином наливали отруту.

Та п`янила і кликала у таїну забуття.

Не вдалося нічого.

Сірий ранок вертає у прозу.

Тільки спогад солодкий стікає по жилах.

Кудись. Униз.

Під землю.

Сховок.

Ніби невідомість.

А далі? Тепер.

Усе залишається тьмяним.

Згасло світло.

Отрута нуртує підземними водами.

Чистими.

Де було? Як?

Не важливо.

Уже.

Та отрута осіла на серці.

І все кличе туди, де дороги нема.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.05.2016 10:17  Ганна Коназюк => © 

Гарно написано!..

 27.05.2016 09:14  Тетяна Чорновіл => © 

Нехай гіркота отрути в чарівну мить стане солодким хмелем доброго вина. Станеться!

 27.05.2016 08:02  Тетяна Белімова => © 

Невеселі рядочки... Якщо дороги нема, важко відгукнутися...