26.05.2016 18:00
Без обмежень
101 views
Rating 5 | 4 users
 © Маріанна

Отрута

І червоним вином наливали отруту.

Та п`янила і кликала у таїну забуття.

Не вдалося нічого.

Сірий ранок вертає у прозу.

Тільки спогад солодкий стікає по жилах.

Кудись. Униз.

Під землю.

Сховок.

Ніби невідомість.

А далі? Тепер.

Усе залишається тьмяним.

Згасло світло.

Отрута нуртує підземними водами.

Чистими.

Де було? Як?

Не важливо.

Уже.

Та отрута осіла на серці.

І все кличе туди, де дороги нема.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Верлібр

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Спіть, мешканці Багдаду / Верлібр | Маріанна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Тенета / Верлібр | Маріанна». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Маріанна.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 27.05.2016 11:17  © ... => Тетяна Ільніцька 

Хіба що я помилилася 

 27.05.2016 11:17  © ... => Тетяна Чорновіл 

Спасибі Вам!  

 27.05.2016 11:16  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую! 

 27.05.2016 10:17  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Гарно написано!.. 

 27.05.2016 09:14  Тетяна Чорновіл => © 

Нехай гіркота отрути в чарівну мить стане солодким хмелем доброго вина. Станеться! 

 27.05.2016 08:02  Тетяна Ільніцька => © 

Невеселі рядочки... Якщо дороги нема, важко відгукнутися...  

Публікації автора Маріанна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо