Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
31.05.2016 11:05Психологія та стосунки
Про людину  Про душу  
Спадок
00000
Без обмежень
© Галина Галіна

Спадок

18.

Підказки

Галина Галіна
Опубліковано 31.05.2016 / 36477

Так що ж до тих винних перед нами? Що до прихильників іншої віри?

Не припускаєте, що у минулому житті ви не могли бути арабом чи китайцем?

Чи впевнені в тому, що зневажаючи сьогодні якийсь народ, завтра ви не будете жити на тому ж місці і потерпати від люті, яку самі і породили?

Чи гарантуєте, що вчора не були ви ісламістом, і син ваш не загинув сьогодні через ваші погляди минулі?

Чи впевнені у тому, що без вас самих хтось може вас зцілити?

Чи досі ви вважаєте, що ви самотні на планеті, а не армія ціла є ви один? І дух у вас незламний, бо ви – бог з правом творити новий устрій життя.

Захищені завжди ми були. Біля кожного є ангел. Невірою своєю у присутність вищих сил ми не даємо дозволу на допомогу. Не можуть вони без нашої на те волі, втручатися у вибір наш.

Обставлені підказками живими завжди. Дивимось на них, – не бачимо. Чуємо, а розуміти не навчились. Навіть знаємо, – не віримо. Усе простіше. Схема у всьому одна. Тільки думати почати.

Хіба тіла свого ви не бачите (аналог – тіло Землі)? Скільки бактерій на ньому живе (людей)? Годуєте ви їх? А вони рятують вас від хворі, чи заражають нею...

А органи наші? Як раси на планеті... Хіба тіло життєздатне, коли серце почне з печінкою ворогувати? Чи не стане когось з них?

А як справи будуть з кров’ю, коли напрямки, як у віруваннях наших, вона собі сама приділить? Якщо мале коло її обігу не зважати буде на велике? І як вона циркулює, – чи зупиняється (як розвиток наш без пізнання нового)? Чи є у тілі нашому функція лишня (чи роль окремої людини)?

Ви бачили зріз дерева? Поперек чи вдовж – усюди паралельні лінії чи кола (паралельні світи). Всі з’єднані, всі живлять стовбур... А чи коріння в дерева забрати, як минуле наше, то не життєздатне вже...

Ялинку бачили? Як наші роди гілочка одна. Від одного стовбура виходять. Чи стане деревце здоровішим, якщо з одного боку їх обрубати (чи знищити якийсь народ)? Чим дихати стане? Гарнішим буде тоді, коли нежиттєздатні знизу забрати... Як цивілізації приречені на гибель, якщо у них немає вільного мислення, засохлі.

Та сама кульбабка. Хіба не говорить, що коли плоди вже є, то тільки думкою дихни, – і полетять мисли-форми твої у всіх напрямках?

Хіба квіточка вам не підказує, що з однієї ситуації чи серединки є виходів, як пелюстків на ній? І коли річ якась є центром спору, думок багато має бути. Це природно. Не треба суперечити Творцю своєю впертістю ослиною. Думки усі важливі, бо – вільні і свої. Це правило Всесвіту... Тому не бачимо ми квітку. ЇЇ від нас сховали... Щоб не здогадалися, що з пелюстком одним наш світ може пропасти. Щербата, не гарна, не повна, не дасть плодів, не буде радувати око така квітка. Бджілка вже не прилетить, і дощ уб’є її, не вистоїть, бо не дихає Мати через неї.

А на рахунок нашого осудження того, хто не правий, скажу, що це – біль наш. Він спить. Не шкодуй хвилинки, любов’ю обкутай. Йому тепліше стане. Не треба навіть говорити, – не дієве слово, коли звір його фільтрує. Зброя нова захищена від нападок, від конфлікту нового. У живій думці вашій. Всі часи може переробити і нові обставини запланувати. Тоді ви не самотні вже. А сонце наче...

Той смуток, що відчували ви після осудження чужого, переробіть на ситуацію, коли ламали вас, – ви втримались і розвиватись почали. Силу укріпили. Подякуйте їм, бо дійові особи виконували тільки свою роль, не їхній це задум. Вам наука і шанс пробачити, змінити цілий світ усередині і ззовні.


У п’ятнадцятому столітті жив композитор Березовський. Коли після навчання за кордоном повернувся на батьківщину, хотів життя на краще поміняти. Та він один був. Його не зрозуміли. Не готові були. Чужий він тут. Осудили...

« Яко реша врази его мне!!!

И стрегущие душу мою, – совещаша вкупе. Вкупе глаголяще:

Бог оставил есть его, оставил есть его...»

Його твір для хору «Не отвержи мене» пропитаний небесним смутком за нами... У тридцять один рік він покінчив життя самогубством. Від одинокості в бажанні своєму змінити світ. Не знав, як пояснити... Боялись його нерозумні, бо наче гріх це – знати нове. Митець завжди відчуває більше. Рукою Бога творить... Для таких – всі простори відкриті через підказки з серця свого. Почути їх можливо в тиші. Тільки повірити у те, що зараз ви відчуєте цей голос, навіть у супроводі музики... Тоді зрозумієте, що ви не тільки фізичне тіло...


Якщо після конфлікту тебе нічого не гризе, очі не ховаєш, то ти вчинив, як бог. А коли спомин про судження твої тебе не покидає, слова свої уявно переправляєш, і перемога правди твоєї не принесла задоволення, а лиш осад неприємний, – будь певний, – щось не так. Можливо, варто повернутися назад і ціль свою змінити? Захотіти розуміти один одного без доказів своєї правоти. Згодитися із тим, що кожна думка має право існувати. Ти переміг, та не радієш. Бо у думках жалкуєш, що причинив людині біль. Скажи уявно щось йому, хай розсміється... У просторі запишеться ситуація, яку ти виправив своєю думкою, замість старої. Умова тут – все має бути щиро. Конфлікт повернеться в зворотну сторону. Безумство зупинилось. 

Тільки боротьба в думках насправді є дієвою. Ні меч, ні слово переконливе у просторі нічого не поміняє на краще. Бо світ трьохвимірний. Прямолінійна боротьба не вирішить нічого. Тільки думки – об’ємні. Вони міняють суть. Вони – масштабна зброя.

Розумієте, чому від нас приховували знання про реальну – об’ємну суть причин і ситуацій? З цього виходить, що наша перемога, – знати це. Уява наша – зброя проти наших звірів. Вона безпечна. Не потребує крові, коштів, часу. Ви можете кроликів годувати і одночасно себе зцілити. Тим вплинете на тих, хто з вами контактує. А ті – на інших. Так рятують світ...

Як приєднаєтесь до себе, відчуєте усі зв’язки. Це відчуття передати може тільки музика. Скажімо, «Адажіо» Чайковського з балету «Лускунчик», відкриє вам всю неосяжність світу. Якщо пройме до кісточок, чи сльози з’являться, – то ви прокинулись.

Тепер дитинка ви, що починає вчитись знову, уже життям земного бога.

Запитуйте - почуєте... 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
29.05.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Два плюси та сім мінусів брехні
31.05.2016 Проза / Роман
Паралелі (9.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
13.04.2016 © Сліпокоєнко Роман / Історія
Червоний грим. Ким насправді були Холодноярівці
Психологія та стосунки Про душу
01.06.2016
Спадок (19.)
31.05.2016
Спадок (18.)
28.05.2016
Спадок (17.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 31  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2014 © СвітЛана
05.04.2012 © Т.Белімова
20.05.2015 © Журналіст
09.12.2016 © Маріанна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди