Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
01.06.2016 10:23Психологія та стосунки
Про людину  Про душу  Про минуле  
Спадок
00000
Для дорослих (18+)
© Галина Галіна

Спадок

19.

Образа

Галина Галіна
Опубліковано 01.06.2016 / 36492

Як нам справитися з тим змієм, що влізає в середину нашу без дозволу? Адже не показувати того, що тебе болить не можна, бо емоцію свою задавиш... Те, для чого на Землі – не виконаєш. Насильником собі будеш. А покажеш – оживляти станеш негатив, а потім від нього себе ж і лікувати... Також коло замкнуте ... у прямолінійному баченні звичному. А ми підготовлені вже до більшого. Тепер діяти будемо по-хитрому. І результат в нас буде кольоровим.

Як завше, спершу розберемося в процесах.

Образили нас – неприємно! Саме слово не приймає цього. Вірна у нас реакція, і вдати вигляд, що байдуже тобі – це самогубство. Не забувайте – негатив потрібен також, для боротьби за себе. А зовнішня покора, навіть по вдаваній любові, – неначе байдуже тобі, ти вище цього, – це атрибутика прямолінійна. І з нею ти не вирішиш проблему. Бо не радісно тобі буде. Слабість. Зарано значить відмахнувся. Надієшся, що все забудеш, на матір нашу розраховуєш по звичці. Тоді навіщо тобі це далося? Просто через чужу дурість? Чи через те, що люди ті, до яких у тебе є претензія, живуть так як живуть, а тобі це не сподобалося? Ти взяв і образився на них за те, що вони не праві по-твоєму?

Завдання треба нам нагадувати, щоб притягнути звичку в мисленні. Бо думка є живою, вона може пролетіти повз вас і ви її не встигнете піймати. Тому не полінуйтеся потратити час на побудову нового фундаменту.

Звірі в людях завжди знаходять способи для провокацій. Не можемо спокійно сприймати ми несправедливості до себе чи до інших. І не треба. Бо не машини ми. Праведний супротив повинен жити.

Як нас провокують, знає кожен. Хтось до вас може причепитися по надуманих самим причинах. Влізе йому в голову, неначе ви перед ним винні в чомусь, – і все! Він впевнений у своїй дурості. Не переконаєте ви його словами, бо створив він свій образ жертви. Так хоче. Його воля – нав’язати вам почуття провини перед ним. Не знає він, що це є особисте. Маніпулює вами. Виходить так, неначе ви провинились в тому, що він голодний. Негативом мислить і множить його. Це – насильник. Йому може бути шкода грошей заплатити за роботу вашу. Йому може захотітись звинуватити вас у посяганні на своє – майно, жінку, чоловіка... Навіть у тому, що дощ ви не спинили, коли заливав його город, бо не подбали ви про нього... Може не знати, як правильно пошити одяг і повчає вас зробити так, щоб вузько було, а потім руки підняти не спроможний. Ви знову винні... Або принижує вас всяко, щоб слугували ви йому і бігали навколо його примхи. А чи посаду має керуючу і насолоджується безсиллям вашим суперечити. Ще – ви можете залежати від тих грошей, що у його кишені. Невідомо йому, що вам це простір дав через його руки... Буває, – те, що пропонуєте, – сприймає він ворожо, хоч сам не розбирається у суті. Не він дурень, – це вітер, що приніс вам дискомфорт. Дивитися на це тепер ми будемо об’ємно...

Чому це нам попало, адже немає – просто так? Ситуації повторюються у різних варіантах подібні своїм відношенням до них. Принижує вас простір. Бо це ви заслужили своїми поглядами несвідомими. Нема – не знав. Є – вилізти з консерви. Навіть те, що тягнеться з минулого життя чи всякі родові програми, – не біда велика. Нехай собі будуть. Сьогодні в нас є спосіб для перемоги над лінивістю своїх думок.

Беремо підказку у вигляді образи. Питання задаємо Собі :

– Чому мені таке завдання? Як його зрозуміти? Не чую відповіді, не звик!

Тоді ще раз питаємо:

– Чому не чую?

– Бо ти не хочеш цього знати.

– Чому не хочу?

– Боїшся свого почуття провини.

– Чому боюсь?

– Бо не задумувався ніколи навіщо воно дане.

– Тоді, навіщо?

– Щоб докопатись до причини.

– Я хочу знати причину свого приниження. У чому помилився?

– Коли вирішив в раба перетворитися. Тоді ти приєднав себе до негативу. Його ти складова.

– Я ж був маленьким, злякався, не зміг!

– А зараз ти дорослий. Тоді це сталось для сьогодні. Навпроти розвернись. Хоч раз роби усупереч звичайним діям. Пробуй уявити ситуацію такою, щоби тобі спокійно стало. Щоб ти повірив своїй силі... Найлегше – розсміятися у вічі тому, хто захотів на тебе надавити. Усе – в уяві! Так – безпечно. Звірі це відчують і не зможуть здачі дати, бо діяти звикли через нашу логіку свідому і прямолінійні відповіді. Запанікують. Уявними словами добавити щось можеш: «Ну і мастак ти в гуморі чорному, брате!»... Увага! Ваш тон не має таким бути, яким до вас звертались. Щоб не образливо це було. Легко, турботливо, наче, з пошаною до його нервів. Щоб очі свої ви округлили та бровки підняли, але не стріляли у відповідь люттю. Звір тоді помре. Нападнику незручно стане від вчинку свого. Він зрозуміє, що не може пити вашу кров, знітиться. Буде злитися від того, що програв. Обдумувати стане себе самого. Шукати відповідь почне, – чому йому не вийшло... Та тебе чіпати більше не буде, щоби перед самим собою більше не зганьбитись.

Нехай було це давним-давно... Якщо ви пам’ятаєте, то дійте! Довіртеся новому відчуттю. Хай для початку буде випадок не складний. По мірі тяжкості їх вибирайте. Вдруге – легше буде. А потім, як горішки... Це необхідні уроки ваші, як азбука перед читанням книги. Якщо найлегші уроки ви не зробили, то можете попасти у таку рулетку, що вже міняти буде пізно. Коли надія на вас себе вичерпає, то слідом іде невиправна біда. Бо і в ній є варіант спасіння вашого. Щоб одним махом, в душевних муках до прощення прийти. Найтяжчий. Будується на співчутті і на любові втраченій, навіть через непоправне...

Здаватись може, наче речі ці не зв’язані між собою... Та все, як ланцюг. Завжди до тебе відбивається від інших своє. Чим хворієш, те маєш сам. Буквально не дивіться, а тільки в суті своїх поглядів розбирайтеся. І не виніть людей, які слугують дзеркалом. Прийняти це є важко. Тому і боїмося знати свою правду. Вона неприємна для самооцінки нашої. Але ми – серцевина квітки, всі ситуації навколо, як пелюстки від наших поглядів ростуть. Тому і не можна відповідати з ненавистю до насильника свого, щоб не поранити себе самого. Бо це також відіб’ється. Тихенько проаналізуйте те, що вам дається. Не соромно це. Помилка. Повелися ви на підказки чужаків, робили несвідомо таке, про що тепер жалкуєте, – то маєте можливість змінити все. Більше не коріться помсті, не від людини справжньої вона. Потушіть свою пиху, вона принижує і твого брата, і тебе самого. Ми – одне тіло. Піклуватись треба про всі його клітини.

Приклади зараз будуть неприємні, та їх не приховаєш. Бо всім скоро відомо буде, від чого маємо біду. Навчаться читати себе. Прокинуться. Побачимо, що ми – діти, які починають життя друге в тому самому тілі. Молодість повернеться без кремів. Бо суть її – новий початок! Перспектива у житті... Не жалкуйте за молодим тілом, бо в гармонії воно було з тією вашою свідомістю, що була тоді. Для компенсації дурничок, які ви наробили. Ви красотою молодою радували око людям, чим трошки забирали негатив від непотрібних вчинків. Тоді ви збудували свій фундамент для сьогодні. На ньому стоїте, чи підпираєте. Не перекреслюйте своє життя, мріючи про зовнішність фізичну, як тоді. Бо і відкотитись можете, весь біль в житті, який здолали – повернути... Правда, без нової шкіри... Вона сама вам дасться, якщо здоровим стане дух, – по потребі. Звичайно, якщо ваші цілі у новому житті співпадати будуть із сьогоднішніми... Що сумнівно... Хоча, на запит, – дасться своє розуміння. Сама вважаю, що це не тактовно – до життя претензію мати. Всі періоди пережити маємо, а як не хочеш прийняти супутників, – то і не взнаєш... Якщо спокійно проаналізувати, то помітити можна, що нам дарується те благо, про яке ми навіть просили..., як і лихо. Будова світу. Не оминеш свого...

Про причини образ наших, зв’язаних підсвідомою асоціацією себе з жертвою, залишу розбирати вам самим – згідно ваших спогадів і почуттів. Як ви, так з вами. Не вірите – доказуйте собі. Старайтеся – згадаєте. Жалітися після цього вам соромно буде, неначе на себе наклеп...


Цікавіше розібратися в процесах обігу енергій під час цієї процедури.

Природно буде розізлитися, коли хтось підійшов і тріснув вас по лобі. Можливо, це вам за те, що захотіли ви помолодіти раптом, намазавши обличчя молодильним яблуком. Бо думати не захотіли, вникати глибше в те, що бачите навколо... А може невдоволенням собою ви губите наш світ, негативом його живите... І з вашої голови полетіла капля остання для того, щоб розпочалася війна. Загинули люди. Знову в голову вашу не заходить розуміння того, що ви – її причиною були... Діти сиротами стали. Плачуть за татом своїм. Вам до них діла нема. Своє важливіше, хоч і дурня. Та у ній для вас – весь світ. Окрема ви клітина. Непотрібна єдиному організмові, то й шанувати вас не дуже треба. Хіба надіятись, що змінитеся. Тому ви ще живі. Для завтра. Про запас. Виходить паразитом ви є на тілі нашому, бо своєю радістю діти за вас чистять простір. Та свою частку вам все-рівно відробляти прийдеться, в незалежності від вашого бажання. Здивовані, що дали вам по лобі? Подякуйте і руку поцілуйте! Бо зараз ви трансформувати можете всі помилки свої. Одну-єдину ситуацію ви можете сприйняти по-іншому в живу! Саме сьогодні вам випав шанс богинею стати. О!!! Як це чарівно було би! Якби ви миттєво усвідомили своє життя і все, що наробили у незнанні – одним махом могли справити... Трансформувати наглий негатив, не маючий жодного шансу на прощення прямолінійне. Якби уява ваша ожила! Неначе шипучку з негативу ви зробили і випустили в тіло наше і Землі своє прощення! Тоді той, хто напав на вас – очистився б від зла. І ви – богиня! Тоді – помолодієте реально. Життя почнеться заново, звірі депресивні вас покинуть і того чоловіка. Війна закінчиться, бо вже не підливаєте її нелюбов’ю до себе і до всього тіла нашого. Вдалося-таки вам світ врятувати! І не даремно Мати на вас надіялась і вірила у вас. Це – трансформація болю тілесного, – червона. Початок нового життя, молодість, здорове покоління, відродження своєї сили.

Звичайно, прояв емоції спротиву насильству – необхідний. По-іншому, ви – раб. А що робити з нею потім, щоби усіх не заразити, потрібно самим здогадатись. Спочатку доступну асоціацію знайдіть для свого розуміння. Якщо ви – хімік, то реакцію уявіть із кислотою, чи вибух, – як захочеться саме вам. Коли – водій, то перешкоду на дорозі, яку об’їхати потрібно чи почистити. А вчитель ви, – то уявляйте себе Богом, який відповідальність має за всі нечистоти в серцях наших. Кравець, – то перешийте одежину. Що хочете робіть, аби трансформувати негатив у світло. За себе стараєтесь. Так і кажіть собі: «Я трансформую низькочастотну енергію цієї події у високочастотну». Спростіть до примітиву. Уявіть кіно після своїх слів. Повірте собі і воно стане реальним. Зловити можете свою емоцію миттєво після виходу із себе і перетворити на салют із сміхом в допомогу. Тоді, спитаєте, навіщо її випускати? А що ви трансформувати зібралися, якщо емоція ваша ще не народилась? І ви свій гнів в кайдани закували? Себе гублячи...


Якщо осягнути миттєво вам вдасться причину ситуації образливої, свої дії минулі згадаєте, то гнів і не з’явиться. Ви змінили сприйняття світу, тепер і він до вас віднесеться з пошаною, – оберігати буде. Коли події побачите із кореня причини в вас, то буде трансформація оранжева. Видима і невидима причини з’єднаються у ціле. Спокійні будете, не насильно... Знову вам дали можливість для відродження. Буває це тоді, коли ви хочете щось мати по-своєму баченні, а вам дається не таке, як ви собі придумали. Ви ображаєтесь на того, хто і не мав нічого іншого. Самі зробили вибір, самі помилились, а винуватити почали когось, хто не винний у ваших фантазіях. Охопити може ваша лють небачені об’єми. Ви навіть не підозрюєте, яку біду собі зробили... Прикладами нашої образи може бути ідея переробки нашого партнера, який нам дався по заслугах і для розвитку. Простіший – це коли ви вибираєте по фото щось, що вас чомусь покликало... Вже підказка – вам це потрібно, чи маєте туди попасти, якщо на відпочинок зібралися. Для чого – діло ваше. Якщо вам не сподобалося, все рівно – ваша справа, а не того, хто вам пропонував. Це ваш урок, або нова проблема.  

Щомиті нам дають випробування і шанс виправити свої помилки. І

випадковостей немає. Коли вам не сподобалося те, що вибрали самі, – то вам ніхто не винен. Навіть якщо зумисне вас обманули, то десь когось обманюєте ви. Нанесли шкоду неправдивими розказнями чи перебільшили проблему. Усе записується вам. А біда в тому, що ви судити могли у розпачі своєму. Не правдиве тоді бачення ваше. Далі – перебільшили на стільки, що негатив помножився в десятки. Ще гірше, якщо ви неспокійні посіяли свою лють на огляд усім людям. Зараз через Інтернет виливається стільки бруду, що швидшої погибелі для людини нема. Бо навіть, якщо комусь випало свій негатив через себе пропустити, чи звірі його спровокували ситуацію надуману, – була це його справа, людей інших не стосувалася... Тепер вже сотні приєдналися до його негативу, енергії чорні множаться салютом. Світла меншає. Ви не помітили хіба, як з того часу, коли ми стали користуватися «сітками», став гинути швидше світ? Хвороби, віруси нові, пожари, катастрофи, війни, – температура на планеті піднімається. Це – жар в її тілі від інфекції нової, до якої ще не вироблений імунітет. Дивуєтеся, що сніги тануть... Це – ваш негатив, який ви не зуміли в собі переробити. А посадили рости. Звірина жирує. Планета наша з цим справитися сама не зможе. Бо, навіть, як підчистить тут, – то з’являється там знову. Нема коли хворих рятувати... Нема коли..... нічого! Хоч розірвися! Як гриби, росте той самий негатив... При чому, та людина вже відійшла і думку свою могла поміняти... Але у просторі від неї оживає ворог наш знову і знову. Нема кінця... Тепер вона скільки жити буде, стільки записуватися на нас буде те, що вона породила в думках тих, хто нею заразився... Хтось тепер відноситься до світу з недовірою через неї, сам почне писати, який він нещасний. Захоче подібним стати. Захоче ганьбити, не вміти прощати, не вміти любити...

Загинути ми можемо, браття, через таке... Якщо не перевернемо свої думки навиворіт... Як справитися тепер з тим, що посіяв? Не знаю, бо гадостей нікому не писала. Могла сваритися, чи пожалітись. Біда тут не така велика, бо я пам’ятаю, – що і де, коли... А те, що робиться без нашої присутності, ми виправити не можемо. Така-от в нас катастрофа тиха... Що робити? Не я робила, не мені питатися. А тим людям, що помножили своє на всіх... Коли вони думки піймають, я теж не знаю... Я хочу жити, у мене діти! Люди, заберіть назад своє лихо! Трансформуйте його у прощення і розуміння. Я вас благаю. Я хочу, щоб діти мої жили і здорові були! Треба єднатись бажаннями, одному не почистити…


Ти – сам творець своєї долі, своєї думки, свого слова, 

Свого відношення до всього, покори звірям в тобі.

Перед тим, як випускати невдоволення, – подумай, 

Чому тобі це Бог послав.

Можливо, є причина в тобі, а не у тому, що навколо?

Якщо тобі є неспокійно від ситуації, в якій ти граєш роль, 

Чи не подобається місце, в якому опинився, – подумай, 

Хто тебе веде по світу, щоби ти лють свою плекав.

А може простору вже надоїло тебе рятувати?

Ти заслуговуєш на те, що маєш.

Ніхто тобі не винен в тому, що так живе, як хоче він.

З ним також Бог.

Час звинувачень закінчився!

Невже ти думаєш, що той, 

хто перед тобою наче чимось провинився, –

В тобі надію свою бачить і буде мучитись?

І стріли злі у небо випускати, як ти?

А може він чистіший?

Забуде всі образи, не стане тобі піддаватись, –

І ненавистю твою не заразиться?

Подумай, хто тебе веде!!!


Гріха не чую за собою, бо мені спокійно.

Якщо ви роздратовані, розлючені і нещасливі, –

То, ваш він!

Ти маєш право сам подумати, коли і що маєш робити.

Нема незмінності ні в чому, все плинне.

Якщо ви виросли, то страх відкиньте, його нема.

Нове життя собі творіть з довірою до себе такою, 

Як дитина ваша вірить вам.


Нема однакової погоди, 

Нема правил, однакових для всіх, – ми різні.

Так збудований світ...

Якщо тебе хтось попрікає, то не зважай, своє роби.

Тільки тоді ти будеш мати волю, 

Тоді не буде шкоди всім.

Націль свої старання на добро, не перекручуй слово.

Серцем думай...

Ви скажете: – Я попередити хотів, щоб з кимось не повторилося таке саме лихо... Це ваша правда на сьогодні, не суперечу я бажанням вашим. Тільки розібратися хочу у вашій щирості і зрозуміти чий слуга ви... Бо, якщо жалієтеся ви, – то однозначно – чийсь раб! Не маже бог жалітися на те, що сотворив собі! Як не сподобалось митцю його творіння, то він переробляє сам, не вплутуючи інших. Хіба досвід брата переймає. Бо досвід – це вже інше... Він спокійний. Це – знання.

А ви були спокійні, коли писали кляузу? Чи подумали, за що вам дався цей урок? Чи було вже подібне з вами? Якщо це вперше, то чому? Бо відповідь тільки у вас є. А попередження ваше враховувало, що хтось по-іншому може віднестися до фактів ваших? А якщо сам він навіть не звернув би на це уваги? Бо йому не випало би пережити неприємність вашу, оскільки – чистіший...

Коли робота майстра вам не сподобалася, – енергії ваші не стикуються по чистоті. І ганьба тут ні до чого. Йому не «йшло» старатися для вас. Не ображайтесь на будову світу... 

Хочете попередити людей про шахраїв? І знову – вони ваші... Свої помилки спершу проаналізуйте, а потім ви самі не станете писати в люті. Заспокоїтеся. Подякуєте за науку. Тепер вже можете співчувати іншим. Подати інформацію можна кмітливо, – з гумором. Він зброя вічна. Ослабити може любого шахрая. Якщо над діями його сміється хтось, то неприємно це для нього. А коли плачуть, – перемога.

Товар купили, він не оправдав надії вашої. Хотіли зекономити ви трошки... Попередження таке найлегше можна описати без гнівних емоцій. Просто по факту. Причини справжні взяти до уваги. Кого ви обманули?

В якомусь місці опинилися ви з друзями. Всім добре, а вам чомусь все не таке. Чи брудно десь, чи місця мало, чи ще чогось бракує... Якщо чистіші ви, то чому усім спокійно, а ви роздратовані? Хто справді є не зовсім чистий? Чому ви там були? І приклад інших мали... Ви друзів своїх думати заставили, що вони самі не чисті, бо не бачили вони нічого, що їх мало турбувати. Підірвали їхню самооцінку. З’явилася у них до себе недовіра. Нашкодили. У вас проблема є велика в огиді до життя і світу. Нелюбов така до випробування простого перетворює вас на ракову клітину в нашому тілі. Навіщо ви нам? Хіба, як перешкода, або для розуміння вашої хвороби. Небезпечні... Людина може пережити все! Не тілом живе... Якщо вас щось дратує, то підчистіть з посмішкою все, що хочете. Попробуйте хоч раз людей пробачити за те, що вони живуть не вашими пріоритетами. У них, можливо, є своя проблема. І їм самим її вирішувати без вашого осудження. Собою займіться. Тільки не засмічуйте простір відношенням своїм агресивним. Бо лікуватися від вас почне...  

Потрапили в аварію по не своїй провині? А впевнені ви у тому, що не від вас остання капля впала у воронку з негативу перед трансформацією? Якщо вийшли неушкоджені, то знайте – ви дуже потрібні. Вас бережуть. І ніяка рулетка вам не зашкодить, допоки у простору на вас надія є. Не жартуйте з очікуванням...

Чоловік чи дружина вас зрадили? А ви ніколи у думках не приміряли до себе когось іншого? Можливо, це тільки відповідь у вашому рівнянні? А справжнє невідоме – це те, чому ви відштовхнули свою половину? І чи дійсно та половина ваша? Питання ваше – ваша відповідь.

Що? Гнобить вас чоловік? Ви дуже горді? Не зверхні ні над ким ніколи? Не дивитеся на нерозумних чи бідних без поваги? У чому ж тоді річ? Може діяти тоді якось почати?

Алкоголізм чоловіка чи дружини не дає вам жити? Чи знаєте ви дійсно, що означає хвороба ця? Що тільки найраниміші із нас страждають нею? Дух їхній хворіє через нерозуміння світу. Фізичне тіло здоровіше. Іде вирівнювання тіл через своєрідне ушкодження здоров’я. Оскільки такі люди менше осуджують інших, то травми їм переживати не приходиться. Те саме стосується наркоманії, куріння, знущань над ідеальним людським тілом.

Переливати більше з пустого в порожнє немає сенсу. Не існує неприємностей, яких би ми не заслужили. Та сама війна, що пожирає братів наших – від наших образ дрібних, об’єднаних в одну біду. Самі знаєте, що незнання не звільняє нас від наслідків хибного світогляду.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.05.2016 Проза / Роман
Паралелі (9.)
01.06.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (20.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.07.2014 © ГАННА КОНАЗЮК / Політика та суспільство
Путлеролюбцям
04.02.2014 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
ПОЛЮС ЗЛА
12.01.2014 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
Українська толерантність, або хто робив Голодомор?
07.12.2013 © Тетяна Белімова / Політика та суспільство
Два Майдани – два серця України?
13.11.2013 © Оля Стасюк / Політика та суспільство
Фантазія на тему деморалізації українського суспільства
Психологія та стосунки Про минуле
01.06.2016
Спадок (19.)
28.05.2016
Спадок (17.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 25  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
12.04.2014 © СвітЛана
05.04.2012 © Т.Белімова
09.12.2016 © Маріанна
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди