Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
02.06.2016 14:08Психологія та стосунки
Про Бога  Про людину  Про душу  
Спадок
00000
Без обмежень
© Гаврищук Галина

Спадок

21.

Фанатизм

Гаврищук Галина
Опубліковано 02.06.2016 / 36507

Що біль фізичний? Поверхневий, 

У порівнянні з травмою душевною.

Хіба ми знаємо за кого в ту мить страждаємо?

Як Він, − за всіх.

Якщо це так, − ціна мала.

Нехай болить, бо не болюче, 

Коли від нас не вийшов смуток, 

А сила тільки підросла…


Віра в Бога і релігійний фанатизм не сидять на одній лавчині.

Віра огортає людину спокоєм не залежно від місця перебування. Їй не потрібні свідки та докази своєї правильності. Вона приймає любе обличчя, − не тільки релігія, а й природа, філософія, допомога, музика та люба творчість, яка несе захоплення. Як і тяжкий біль, що спонукає нас шукати відповіді та підтримку. Можна сидіти під деревом та з’єднати своє серце з початком. Або малювати картину чи плакати від щастя де завгодно… Це віра, що поряд з тобою велична присутність. Тоді всі люди навколо в твоїх очах такі ж самі – недоторкані, вільні, які мають право на помилки. Ти не можеш їх судити за випробування, які їм дались. Знаєш, що прийде і їхній час для виправлення тих бід, які вони наробили…

Кожний народ має свою культуру та традиції. Вони об’єднують людей спільними ідеями, мовою, творчістю, обрядами, оберегами, піснями та легендами… Культура не дає забути надбання наших предків і огортає всі покоління придбаними духовними цінностями.

Релігія – одна з надбань культурних цінностей кожного народу. Як лиця людей різні, так і вірування та культура різних національностей мають свої зовнішні відмінності. Все б нічого, якби ярі прихильники тільки свого різновиду віри відчували ту тонку грань між відчуттям Бога та зовнішньої атрибутики «віруючих».

На мою думку перше, що втрачають надто релігійні особи – здатність самостійного мислення та відчуття. Це свого роду рабство, як і було заплановано програмою падіння людини. Запровадження страху (!) перед Богом, а не любові. Нав’язування гріха, а не помилок, які потрібно усвідомити та виправити своє відношення. Пробачити когось та відпустити образи. Навіть слова «раб божий» якось ріжуть вухо. Чому не «діти»?

Релігію майже ніхто не хоче чіпати, хоч є дуже багато не згідних з її деякими постулатами. Вважаю, що цьому слову далеко до справжньої віри. Тому, що вона живе осудом своїх прихильників тих людей, які ще в пошуку. По незмінних правилах, які суперечать розвитку, спотворюються трактування для керування масами і стримування у покорі. Особливо несправедливим бачу гріховний початок людини. Буквально це можна описати як «творіння Бога є гріховним»… Хто це написав вперше? Хто переписував та розповсюджував? Той, кому були потрібні «грішники» для свого утримання…

Чи відчувають всі, хто вважає себе віруючою людиною безмежну любов до братів та сестер своїх? Чи дякують за шанс допомогти комусь? Чи не дивляться скоса на того, хто має більший достаток чи гарнішу хустину? Чи не образились часом на когось? Чи не засудили якого пропащого? Не готові нервувати через те, що хтось не приймає їхніх поглядів та керується своєю думкою? Звичайно ж, у них на все є прописані правила та переконання. Тільки одного з Біблії вони не помічають: «Для чого твоїй свободі судимою бути чужою совістю»(1-е послання коринфянам, р.10/с.29).

Ті святі та адепти, які парять в молитвах, − просять допомоги за всіх, люблять життя за всіх, страждають від нечистот за всіх… І не осуджують тих, хто ще не доріс до їхнього рівня. Знають таємниці, які не переводяться словами, про сховані від людей знання. Як і те, що коли б всі стародавні манускрипти вийшли на поверхню, то релігія б перевернулась з ніг на голову і це привело б до великого каламбуру в головах несвідомих… Та, наші нечистоти не дадуть цій інформації вирватись на волю. Поки що вона під надійним замком церковних архівів. 86 км. полиць з книгами, забороненими для простого люду, рабів тобто…

В кожний період історії цивілізацій були різні провідники, які слугували посередниками між Творцем та людьми. Вони реально були збірниками немолених енергій. Коли люди «підключались» до них, то отримували силу для своїх потреб. І говорити, що цей посланець істинний, а той був той, − означає іти проти величезних егрегорів, заперечувати їхнє існування, стирати своїми словами минулі чи теперішні заслуги посередників. А далі який план дій? Хіба отримати віддачу невідомо звідки. Або подякувати всім провідникам, які були з людьми у всіх часах та в різних обличчях. В тому числі тим, які були разом з нашими предками і підтримували їхню віру у Землю та Сонце…

Але релігія і це заборонила. Бо людині більше не треба думати та пам’ятати здобутки своїх прадідів. Не треба знати, що на Україні колись були воїни, які мали силу та можливості богів. Бо їхнім провідником була Земля. Про неї не можна знати, бо тоді церквою може стати безмежне поле та зоряне небо. А людина зможе літати та очищати дух не стоячи на колінах, без «яєць» і дарів пастухам стада.

Не буду і применшувати важливість місії церков чи традиційних святкувань. Люди отримують можливість побути в храмі, де молитви щоденно підтримують чисте поле та відчути в собі присутність Бога. І свята об’єднують інтереси та погляди людей, що веде до єдності народу.

Головне – та невидима грань, яка намагається картину своєї праведності нав’язати іншій людині насильно. Хтось може ще бути не готовим до єднання з Творцем через задоволення від свого життя. Йому і так добре… А дехто вже на вищому рівні усвідомлення, і йому не важливе місце та спосіб доказів своєї віри, він не орієнтується на думку людей…

***

Як для мене, найтяжчими людьми є релігійні фанатики. Обмежені для притоку свіжого повітря. Впевнені у єдиній правильності своїх поглядів, зневажаючі любого, хто не такий, як вони.

Такого відношення, немає навіть у злочинців, що схибили з шляху і не настільки осуджують помилки інших. Проймає жахом від категоричності релігійних фанатиків, якими трусить від «праведності». Як жорстоко ламають вони своїх дітей, прикриваючись вірою в бога. І при цьому не бачать його у дитині своїй, ні в собі.

Не вміють любити, не вміють прощати, а тільки судити, судити, судити. За письмо одежину на собі рвуть... У когось вірять... Хто він? Коли такою злістю киплять до дітей несвідомих, покалічених такими, як вони. Хворі.

Це зброя проти істинної віри. Не заглиблюються у суть єдності людей. Відокремлюють свою особистість від загальної біди. І слугують найбільшою нашою проблемою, бо навіть не підозрюють, що саме вони розпочали війни на планеті…

Через їхнє не прощення щохвилини гинуть люди. Їхні думки трансформуються у вбивство собі подібних. Їхня нелюбов виливається у знущання над усім живим дитячими руками, – руками бога. Спотворили його вчення в уяві. Спотворилися наслідки дій дитячих рук.

Скажіть-но тому, хто поклони злісно б’є, що через його осудження ненависне до пропащих вчора діти спалили собаку... Бо такими самими стали, як і той «найправедніший», що засудив та захотів їх повісити. Навіть у думках вони не допускають, що дитина та може хворіти духом. І простір їй обов’язково знайде варіант спасіння і без вашого прокляття. Наша участь – тільки співчувати гибелі духу тих діток. А любов’ю своєю без всякої умови можемо їх врятувати...

Любов приєднує покинутих і зламаних знову до загального тіла, звільняє від одержимості нечистю. Тоді і зціляться ті дітки. Життя почнеться знову.

Таке прощення – жовте. Дуже сильне. Нереальне майже для сьогодні. Образне значення – функція живота, життя. Якщо правильно зрозуміти, для чого нам різні ситуації (страви), і побачити жахіття (отруту) в засудженні ближнього, – то запуститься третя чакра, яка відкриває силу інтуїції і правдиве відчуття світу.

Тільки прощення «нечестивців» та співчуття до всього, що вони собі наробили, усвідомлення своєї допомоги таким людям через бажання їхнього зцілення зможе перевернути наслідки жахливої події. Адже завдяки цьому людство пройшло нове випробування на прощення. Тепер нечиста подія стала причиною появи світла. Таку людину ніхто від тоді не зможе ні обманути, ні збити з вірного шляху. Бо вона вже земний бог, що не тільки прокинувся, а робить зарядку.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
31.05.2016 Проза / Роман
Паралелі (9.)
05.06.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Планування майбутнього
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
28.01.2018 © Іван Петришин / Історія
Справжня Історія Корінних Американців (ЧАСТИНА 1-А.)
16.01.2018 © Чиянова Марина Вікторівна / Мова та література
Едуард Попов - автор на перетині світів
25.12.2017 © Дон Бікоз / Політика та суспільство
В іншому ракурсі
24.12.2017 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
Думки з приводу: ХТО НАСПРАВДІ ПРОВОКУЄ??
17.12.2017 © Чиянова Марина Вікторівна / Психологія та стосунки
Писати першою
Психологія та стосунки Про душу
02.06.2016
Спадок (21.)
31.05.2016
Спадок (18.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 64  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +132
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +205
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +172
03.06.2017 © Борис Костинський
Життя в США. Інтерв`ю з самим собою +114
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
02.11.2012 © Саша
26.03.2012 © Піщук Катерина
10.07.2013 © Іміз
12.04.2011 © Закохана
19.02.2018 © Панченко Вадим
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди