Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
03.06.2016 10:10Психологія та стосунки
Про волю  Про людину  Про душу  
Спадок
00000
Без обмежень
© Галина Галіна

Спадок

22.

Звинувачення і почуття провини

Галина Галіна
Опубліковано 03.06.2016 / 36511

Дійшли ми до серединки веселки. Центральна чакра зв’язує верх і низ. Усі види прощення, які ми розглядали, – це сходинки до нашого серця.

Зелене прощення, з відтінком хвилі морської. Сіяюче чистою глибиною спокою душевного. Це – бог у житті. Все разом – молодість, відродження, магнетизм добра, єднання всіх у відповідальності за наслідки дій однієї людини, доступ до наших знань, які охороняємо в собі. А неприємності – це тільки підказки, які зможете ви прочитати. Стануть непотрібними потім, бо забудете..., зітруться вони. І тіло ваше зцілиться від усякої хворі...

Якщо ви думаєте, що вмієте прощати, – чому ж тоді возвеличуєте себе у знанні своєму? Поєднайте себе з нерозумним в очах ваших наполовину – це ви. Загальні ми, сумарні вчинки і знання наші. Немає кращого і гіршого нікого. Сам не врятуєшся, бо ми – частинка. Антитілами маємо себе ми відчувати у тілі хворому. Думками своїми, не словом, – боротися за нас мусимо. І не змушувати нікого насильно приєднуватися до боротьби нашої, бо тільки зашкодять нам...

Повторююсь зумисне я, щоб ви сказали – це вже було. Так концентрується увага на найважливіших речах.

Що за прощення це, таке важливе? Його причину дано було відчути всім з дитинства і до сьогодні. Це тоді, коли нав’язує нам хтось почуття провини насильно. Коли хтось зі сторони говорить нам, які ми нерозумні чи зробили щось не так, як треба. А совість наша – це єдиний має бути вказівник нам у помилках. Все інше – не рахується. Все інше є насиллям. Коли дитинка щось зламала несвідомо, не розуміє провини за собою, – говорить, що не вона це. Так і є. Бо не чує голосу совісті своєї, який її сказав би про якусь провину... Вона ще богом є і не зважає на декорації навколо так, як дорослі. У собі впевнена, що не бажала зла нікому і душу свою не зганьбила... І не розуміє вас, чому ви розізлилися за пролитий чай. Після того, як насварили ви її, почувається розгубленою, їй неприємно, що хтось за неї вирішив, що вона погана. Тепер у серці її поселився страх, що комусь дії її роблять шкоду..., сама не розуміє. Собі вже не довіряє, як колись. Не вірить в совість свою, як показник вірний. Бо мовчала вона, коли наказана була... Виходить, не потрібна. І слухатися потрібно тільки чужої совісті, якою тебе лікують. Такий фокус проробили з нами усіма, щоб бога в середині вбити. Щоб було ким керувати.

Перепрограмували звірі призначення почуття провини для того, щоб самі себе почали ми вбивати. Націлена тепер тільки на фактор поверхневий, такий, що око бачить. І думаємо ми тепер, що той хто до церкви ходить і праведністю зовнішньою інших осуджує, а не любить і прощає, – той право судити нас має. Схема чужа, не для людини, – для загибелі нашої. Націлена на вбивство віри в свою совість і правильність внутрішнього відчуття провини. Для того, щоб її убити в нас, «розумніші» роблять це несвідомо. Щоб потім дивуватися наче, що совісті людина вже не має. Щоб дивуватися жахливим діям нелюдей, в яких самі убили совість. Хіба ж це складно так, щоби самим не здогадатися? Коли ми когось в чомусь попрікнули, то всередині нам самим є неприємно... То значить, не від Творця це нашого... Все просто...

Відмова від того, що совість наша є основним нашим провідником, веде до недовіри до себе, сумнівам до своєї божественної суті. Через це люди перестали користуватися своїми знаннями, бачити підказки у аналогіях і бути богами. Все по плану нашого падіння. Ми будемо вільні, коли перестанемо орієнтуватися на чиюсь похвалу чи осуд. Від цього залежить свобода наша. Свобода нашої країни, свобода усіх родів у тілі нашому. Після цього прийде мир. Війну по-іншому не зупинити, бо не по власному бажанні люди калічаться і гинуть. По наводці чужаків між країнами розбрат, ненависть до собі подібних, попрікання один одного і побажання смерті тим, хто хворіє чи вірить не у те, що ми . Абсурд поверхневий. Все це невідворотні реакції, допоки не побачимо об’ємну розгортку наслідків наших дій. А зараз – гинемо помало.

Урок цей треба вивчити на прикладі своєму. Кожному із нас він дався у минулому. Це той момент, коли хтось до вас причепився без вашої на це провини. Тобто, придумав для вас сам таке, чого ви не робили і впевнено винить вас у проступках чи словах, чи намірах нечистих, чи у в’язницю навіть незаслужено потрапили ви... Тяжке випробування – для сильніших. Це показник вашого рівня стійкості і можливостей. Нема нічого просто по помилці. Життя наше заплановане так, щоб дати нам можливість відродитися швидше. Чим вищий ступінь вашої образи на несправедливість, щодо себе, тим більший маєте ви шанс врятувати усіх нас і планету нашу. Надія в Матері живе, що хоч один хтось, тай зможе колесо ненависті те розвернути у протилежну сторону. Експеримент! Усі несправедливі чіпляння були потрібні просторові як повітря цілюще для виходу із кризи у відносинах людських. Мені тепер віриться, що так нас перевіряють – наскільки ми великодушні, сильні чи слабенькі перед чужаками... Коли втекли від когось, хто чіплявся, разом з осадом неприємним, – то не біда для плану вашого. Інший хтось дасться з такою ж місією для вас. А потім – знову. Тут не обдуриш, не втечеш. І жити можете в страху перед людською думкою, що поверхнева і не знає намірів та думок ваших лякливих. Показувати ззовні можеш, що справедливий ти і чесний... А всередині – гниль... Треба омити своє серце чистою кров’ю прощення.

Сьогодні це для нас ще може бути нереальним, та є для цього у людини допомога несвідома. Якщо тільки захочете спокійним стати до тих звинувачень, що декорації вам посилають, то почне само все переставлятися. Бо не потрібним стане випробування це для вас. Це легше, ніж думається вам. Не задавали нам непосильного домашнього завдання. Ми – людина. І по бажанні своєму кожен може настільки спростити задачу любу, наскільки вистарчить його природної кмітливості. Тільки по зразку чужому не зможете, бо не станете самі рости душею. Минуле пам’ятаємо для цього. З ним легше погляди свої міняти. Бо у момент несправедливий ми змушені себе захищати, щоб душу свою не засмічувати невиказаними образами. Якщо зуміємо дивитися на нав’язування нам провини кимось, як на урок наш для шансу свого серце відкрити, то образи тої не буде. Усмішка добра вилетить із вас і вилікує людину ту, що зброєю звірів слугує... Вони злякаються і більше чіпати вас не будуть, щоб не змогли ви військо їхнє роззброїти. Та, пізно буде, бо не буде його вже. Думкою своєю ви перебудуєте відносини. Чужі думки розслабилися вже, не у формі для подальшої боротьби. Бо завше так напивалися нашою кров’ю. А наша сестра чи брат, що їх годують, у цей момент згадають, що також людьми народжені. І думати стануть, чому їм соромно. Осягне їх справжнє почуття провини, яке дано нам для оцінки своїх дій. Наступного разу, коли захочуть зробити те саме по інерції, їм соромно стане вже наперед. Своїм прощенням ми рятуємо себе та інших...

Що там, у вишині, буде робитися? Осад неприємний, що в серці нашому живе, подібний до темного слизу, який не змивається. У просторі ми ростимо його при згадці. Через усе життя деякі з нас гнів праведний підливають, щоб не ослабився той негатив. А ви не думали, скільки дитячих енергій творчих уже загинуло для компенсації? Щоб далі жити вам? Адже, їх можна було послати, щоб дитятко ангельське врятувати, щоби на ножки стало те, що ходити не може... Могли ми перетворити затрачені компенсатори на передові ідеї. Енергію лиш думкою своєю добувати, з’єднуючись у резонансі наших енергетичних хвиль. Правда, можливо це тільки при єдності духовній. Коли ми не окремі, а єдині. Тоді і токи наші працювати зможуть. Атланти колись це вміли. Удвох могли зарядити теплом великий чан з камінням, що гріло їх... Вірити собі вміли. Ну, а сьогодні ми змушені поїдати ту їжу, що самі собі приготували не прощенням. Чи затишно нам? Навіщо це тягнути за собою з життя в життя? Як білка, що бігає у неволі. Куди вона біжить, якщо в полоні? Бідна! Це ми таке її приготували для мук... Підказки всюди. Витягайте те, що найболючіше. Думайте! Ніхто крім вас цього не може поміняти... Той, хто образив сумління ваше – ваша ноша наполовину. Змогли пробачити, – то це любов ваша без всякої умови. Без шантажу, без нарікань і без зневаги. Як до новонародженого маляти. Новим життям і ви уже живете. Зуміли! І чорний слиз у небі перетворився у сяйво. Енергії добра вернулися до нас.

Коли ви відчуваєте неспокій, знаєте про те, що дійсно завинили, то постарайтеся себе не вбити. А дивитесь на помилку свою, як на невиправний гріх, то не розумієте нічого. Бо тільки те, що ви вже відчуваєте, важливо. Такого ви не зробите вже, тож урок засвоїли. А яким шляхом – не вам і не іншим судити. Так повинно було бути. Тепер себе вам треба полюбити і пробачити. Не було гріха, а тільки наука...

Кричати не потрібно про те, що ви звільнились від провини своєї. Ви антитіло, що думкою своєю бореться із темрявою. Віра чиста у свою силу не потребує копійки земної, не потребує зборища людського. Не потребує місця особливого. Бо храм наш – наше серце! А зброя – наша думка! А провідник надійний – спокій в серці. Це стан людини-бога... Нема тут посередників!

А викажете себе словом яке не розуміють сплячі, тоді атакувати можуть, щоб знищити вас знову. Глухе вухо, контрольоване. Не пропустить до свідомості без вашого наказу. Формується світогляд новий у думках спочатку. Об’ємне дійство представляти перед поглядом своїм. Коли почнуть енергії очищатися, тоді і заговорити вже дозволено буде. Підказки будуть нові.


Прощаю вас. А, як гніватися стану, – то і на себе також.

Любити буду тихо, шанобливо.

Людини Бог в душі моїй.


Коли людина зробила підступ і на душі спокійно, то вже її нема. Біда-біда. Знову співчувати. Бо для живої це пекельна мука...

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.06.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (21.)
05.06.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Планування майбутнього
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
13.04.2016 © Сліпокоєнко Роман / Історія
Червоний грим. Ким насправді були Холодноярівці
Психологія та стосунки Про душу
09.06.2016
Спадок (24.)
03.06.2016
Спадок (22.)
01.06.2016
Спадок (19.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 30  Коментарів: 2
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.06.2016 15:33  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Їхня совість вбита,-- тих безсоромних, і людина вмерла. Виховання таке було. А коли каєшся, то ще живий, Наука така для росту. Дякую за реакцію, думаєте завше як "снайпер". З повагою,Г 

 04.06.2016 23:05  Панін Олександр Мико... для © ... 

Гріха не знають безсоромні,
їх чорна совість - геть мовчить,
гріхом насичуються вповні,
гріх - їхня їжа, пиво (тобто - напій),
сить...

А чисті, гріх якщо вчиняють,
себе катують, наче крук,
їх совість мучить, загризає,
страшніше від пекельних
мук...

Ну як переконати
їх,
що Небо вже простило
Гріх,
За муки , біль і каяття,
за самострачене
життя!? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +12
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +57
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
05.04.2012 © Т.Белімова
12.04.2014 © СвітЛана
09.12.2016 © Маріанна
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди