06.06.2016 17:53
для всіх
173
    
  7 | 8  
 © Зав`ялова Валентина

Політ уві сні

Вітер фіранку-вітрило напнув на вікні, 

Дощик шепочеться з листям і я засинаю.

Сниться, що небо це море, між хмар - кораблі, 

Я десь далеко лечу, до чарівного краю.


Де ви, хмарки? Навкруги сяє барвами день, 

Тільки ще деінде світяться краплі на листі, 

До виднокраю мій білий вітрильник пливе, 

Клопоти, справи й турботи залишились в місті.


Світла країно за обрієм, мріє моя, 

До берегів твоїх теплих думки мої линуть!

Що я побачу нове, що згадаю там я?

Може, батьки на казковім причалі зустрінуть?


Може туди крізь повітря лечу весняне

Щоб ненадовго ізнову дитиною стати?

Ні, не дізнаюся. Гуркіт розбуркав мене, 

Знову за вікнами ллє. І вже час прокидатись.



Харків, Червень 2016 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.06.2016 00:39  Олена Коленченко => © 

Чарівний вірш)) Нехай ще раз насниться, щоб Ви встигли відчути себе дитиною))

 07.06.2016 14:28  Олександра => © 

Не снилось, але уявляла щось дуже схоже... Сподобалось, дякую!

 07.06.2016 09:53  Тетяна Белімова => © 

Пані Валентино! Нема слів! Який чудовий твір Ви написали)) За межею сну, але й майже в реальності!

 07.06.2016 01:22  Серго Сокольник => © 

Щось подібне і мені наснилось ось нещодавно... Про дитинство...

 06.06.2016 20:01  Каранда Галина => © 

так гарно, приємно... шкода, що прокидатися довелося під гуркіт...