Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
14.06.2016 15:47Мініатюра
Про життя  
30000
Без обмежень
© Дарія Китайгородська

Людський дух

Дарія Китайгородська
Опубліковано 14.06.2016 / 36609

Сьогодні знову трохи крапало. Але біглося під той дощовий акомпанемент легко, вільно й невимушено, бо пісок затужавів і не розсипався під ногами, не звивався пилюкою і не ліз у ніздрі, вогка глиця чудово пружинила й додавала швидкості, а свіжо вмитий зелений підлісок робив яскравішими скрипучі коричневі сосни, перетворюючи похмурий ранок на позитивний початок дня.

Зазвичай я не звертаю особливої уваги на лісові запахи, швидше, слідкую за звуками та картинами. Але цього разу все було інакше. Бігла самотніми стежками, не зустрівши нікого – ні галасливих собачників, ні бабусь-грибників, ні колег-бігунців. Нікогісінько. Птаство, наче відчувши, що чужих нема, просто вибухнуло феєрією щебету та співу, наввипередки одне поперед одним, все голосніше й голосніше…

Навколо в повітрі струменіли тонкі запахи: соснова смола нагадувала про спеку, яка таки колись прийде до нашого лісу, з маленького березнячка вітерець приніс грибні пахощі, а запаморочливий жасмин, який не знати звідки взявся на цьому піску, царював над всіма іншими складовими лісової парфумерної композиції.

Аж ось щось порушило цю запахущу гармонію самотності: добігаючи до повороту на Биківню, я чомусь була впевнена, що назустріч мені вийде чоловік. І як вгадала: на моїй стежці з’явився розпашілий бігун у мокрій футболці, спітнілий, з волоссям, яке прилипло до чола, та червоним від натуги обличчям. Він пересувався з пристойною швидкістю, але легко, і було видно, як його тішить сам процес бігу.

Хлопець підбіг ближче – і мені в обличчя вдарив міцний чоловічий дух, аж закрутило в носі. Так от звідки я знала, що назустріч мені хтось біжить! Це мій нюх сигналізував про присутність ще одного гомо сапієнса неподалік. Мені подумалося, що так, мабуть, і змій у казці про Котигорошка визначав, що поблизу сховалися люди.

Але не поспішайте гидливо морщити носа. Всі живі істоти мають запах: тварини – свій, люди – свій. І хоча раніше мені здавалося, що навіть коні з їхнім досить різким та кислуватим запахом пахнуть приємніше, ніж ми, люди, сьогодні я усвідомила, що людський дух теж має право на існування. Просто за всіма нашими модними пахощами, парфумами та гелями для душу ми забули, який запах має людина, і на що це схоже.

Колись я скривилася на запах силосу чи жому – вже не пам’ятаю, – який батько готував для їжі домашнім тваринам. «Смердить», – сказала я. «Ні, не смердить, – відповів батько, – смердить тільки те, що зіпсувалося, згнило. Все інше – просто має свій запах». І знаєте що? Він мав рацію. Ми просто забули, який він, людський дух. Він означає, що ми – живі.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
07.06.2016 Проза / Мініатюра
Morituri te salutant!
27.06.2016 Проза / Мініатюра
Штани мої сині, а ще двоє – в скрині…
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
11.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Синє, майже чорне
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
У п’ятницю, 13-го...
05.05.2011
Нехай залишиться нерозгаданим?
31.05.2016
По гриби
14.06.2016
Людський дух
06.07.2016
Сон в руку
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 39  Коментарів: 12
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.11.2016 17:53  роман-мтт для Каранда Галина 

то капєц біда - в мене на парфуми одна реакція: зайшов-унюхав-матюкнувся-чихаю дві-три хвилини.і це не алергія - це просто організм хімічні запахи не переносить, вважає, що його хтять отруїти, а курить нічого так - нормально йому. :)  

 11.11.2016 17:51  роман-мтт для © ... 

оце спостереження - дуже цінне насправді. за міським лоском забуваємо про своє єство, і тому часом не відчуваємо небезпеки, видаємо свій страх, забуваючи що емоції теж відповідним чином пахнуть. люди більш досвічені цим успішно користуються насправді і в міському середовищі. але дуже їх таких мало, бо більшість тупо не знає про це. але будьте пильні.

а взагалі, люди в нас, і в містах, і в селах, пахнуть більш-менш стерпно - заявляю відповідально. :) 

 15.06.2016 11:55  © ... для Каранда Галина 

О, так, розумію. Деякі персонажі дуже полюбляють пахощі - та ще й побільше... ;) Навіть голова може заболіти від того. 

 15.06.2016 11:17  Каранда Галина для © ... 

)))) а я останнім часом не переношу запаху парфумів. силос може й не найкраще пахне, але від нього погано не стає. А от коли в маршрутці хтось "надушений" - то біда) 

 15.06.2016 10:59  © ... для Тетяна Белімова 

А про гарячу воду... Рекомендую поставити бойлер - і не залежати від пори року, Київенерго чи ще там когось. 

 15.06.2016 10:13  Тетяна Белімова для © ... 

я знаю! вибачте, просто написала про наболіле))

 15.06.2016 10:02  © ... для Тетяна Белімова 

Та я ніби й не закликала не митися ;) Особливо перед поїздками у міському транспорті ;) 

 15.06.2016 09:33  Тетяна Белімова для © ... 

Так, Даріє, усе має свої запахи. Це - правда. А от щодо "людського духу" - тут у мене така думка. Всі, хто живуть у соціумі, мають митися. Щодня. Обов`язково. Прати одяг. Міняти щодня сорочку - для чоловіків. І для жінок те саме, але це вже не сорочка, звісно.
Літом, коли всі легко одягнуті і в деяких районах Києва відмикають гарячу воду... настає сезон несамовитого розпачу від користування громадським транспортом...
Так і хочеться начепити на вході до метрополітену (на кожній станції) розпачливе гасло: "Люди! Будьте людьми! Мийтеся!" 

 14.06.2016 20:40  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Головне - не наткнутися на лісника, бо він розкаже й покаже, що треба робити із запальничкою в лісі ;) 

 14.06.2016 19:52  Панін Олександр Мико... для © ... 

Слушно, треба із запальничкою...швендяти... 

 14.06.2016 18:05  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Нічого в ліс із сірниками швендяти ;) 

 14.06.2016 17:05  Панін Олександр Мико... для © ... 

Людський дух, то моцно.
Головне, сірника ненароком поруч не витерти. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +90
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
10.12.2016 © СвітЛана
06.01.2012 © Т. Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди