Сталінські коробки
Радянщина змінила обличчя вулиць п’ятнадцяти республік. Потворність одноманітних сірих провулків вражала в різній мірі. В Україні та осередку всього пролетарського, інтернаціонального, Росії, законодавиці цієї безликої моди, вулички особливо пригнічували романтичні душі.
Юнак, який тільки-но знайомиться із дійсністю, що так болюче відрізняється від дійсності під батьківським покровом, відкритий всьому новому, він шукає оригінальність у повсякденності. Що ж може порадувати його око, як не затишний паб, захований в глибині провулку, або арт-студія, яка все ще є дикістю у пострадянській країні, або крамничка із солодощами, розташована в будівлі двохсотрічної давнини. Адже так незвично, привабливо уявляти, стоячи біля прилавка, як два століття тому тут так само стояв денді, який зайшов за смаколиками для мамці!
І ніщо так не вштовхує в нудну буденність, як неможливість хоча б іноді бачити навколо милу архітектуру. Сам вигляд «сталінок», «хрущовок», універсамів нахабно кричить про те, що вони такі однакові, непривабливі, гнітючі не через прагматизм їхніх, вибачте, архітекторів, а саме через намір зробити однаковими, непривабливими для долі, гнітючими кожного, несхожого на них, мешканця коробок кольору, що не має назви, радянського кольору…
25.05.2016 18:36