Озвися серце...
з рубрики / циклу «життя»
Гей, серце! Обізвися, я гукаю!
У всі душевні брами моцно б’ю.
Як ще любов довести, я не знаю,
Та я тебе понад усе люблю!
Тебе люблю, та ненавиджу ранки,
Коли самотність замість кави п’ю
І в рани перетворюються ранки,
Коли я поруч тебе не стою.
Мене донизу гне невтішний розпач
На плечі сум положить свій тягар.
Я дихаю повільно, неохоче,
І нетерпіння мене палить жар!
Невпинно час летить і все минає,
І в мить, коли не стане на землі
Мене, - я точно знаю,
Що в серці залишУ тебе своїм!