Тетяна Чорновіл У чар-мрій вишині
З-за обрію сну
У чар-мрій вишину
Красне сонце встає
Крізь досвітні казки.
За подиху мить
Між роси заскимить,
Скотить личко своє
В теплу купіль ріки.
Зажди, й я пірну
В осяйну глибину,
Де між хвиль заплелись
Промінці золоті.
Твій сон – лиш мені
Що світанням зайшлись
В тихоплинній воді.
20.06.2016 11:12 Тадм => © |
 ніжно так |
20.06.2016 07:30 Георгій Грищенко => © |
 Поетеса Проживає серед нас Поетеса із Черкас, Вже мільйон народ разів До її звертавсь віршів. Дарувало їй село, Що рідненьким їй було У Шевченківськім краю, Всю поетику свою. І виразність мудрих слів Як основи для віршів Й поетичних порівнянь В світі радощів й страждань. Це Тетяна Чорновіл, Поетичний її стіл Це станок для міркувань І чудових віршувань. Дай їй Боже довгих літ, Щоб любив її наш світ За зворушливі вірші, Які пише від душі. 19.06.16. |
19.06.2016 22:25 Олена Коленченко => © |
 Ніжно....) І дуже красиво у чар-мрій вишині) |
19.06.2016 13:56 Серго Сокольник => © |
 Чарівно... Пісенно... Доречі, зараз настало справжнє літо, і тепло огортає, мов ранковий сон... |
19.06.2016 07:37 Георгій Грищенко => © |
Чудово, дуже зворушлово. Вірш дуже класний. |