Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.06.2016 13:05Повість
 
Подорож до Єгипту
00000
Без обмежень
© Галина Галіна

Подорож до Єгипту

1.
Галина Галіна
Опубліковано 19.06.2016 / 36683

 

Бувають у житті ситуації, коли людям вкрай необхідно кудись поїхати, або втікти від обставин, що намагаються загнати тебе в глухий кут...

Так і у наших героїнь – Наталі та Олі сталися доволі неприємні непорозуміння із своїми новоспеченими кавалерами. Дівчата були в міру гордими і самодостатніми. Їхні хлопці хоч і не знали поки один одного, та по натурі були такими, яких дівчата заслуговували – дуже розумними, впертими, не знаючими способів поверхневих поступок, твердолобі. Наче народжені були для постійного підтвердження своєї волі у вчинках, словах і відносинах. Це називається –«я такий і сто крапок. А якщо тобі щось не альо, то мирися або втікай, дам тобі шанс повернутись, та сам не доганятиму». Люди різні, а відносини однакові. Досвід, місця народження різні, а на душі однаково шкребе. І хочеться, і колеться.

Дівчата готові були забути своїх подразників і вирішили полетіти до Єгипту на день Валентина. У літаку їм було сумно. Оля ще й боялася літати, постійно молилася. Коли приземлились, Наталя манерно поклонилася Ользі і давлячи посмішку каже:

– Вашими молитвами!

Ольга на такі речі завжди відповідала сміхом... Нарешті вони тут. Очікування нових вражень справді залишило всі проблеми вдома. Вільні.

Наталі тридцять чотири роки. Олі тридцять. Україночки звертали на себе увагу – були симпатичні та обдаровані людським магнетизмом. Вміли тактовно не помітити чиєїсь дурості з природного такту. Та все ж, між собою завше веселились, зустрічаючись поглядами. Могли щось вставити для сміху... Одним словом, чекаючи автобус в аеропорту разом зі своїми не знайомими земляками вони постійно ржали...

Життя навчило їх розбиратися в людях без надмірних зусиль. Ольга декілька років працювала в міській адміністрації. Стикаючись кожен день з наглістю керівників та надокучливістю відвідувачів, які чомусь завше звинувачували її у недолугих законах, вона перебралась на інше місце роботи – у турфірму. Шило на мило. Тепер потрібно було приймати нову поверхневу диктатуру власниці, яка милостиво посміхалась та тихо пила її кров. Ольга була під повним контролем. Мусила відчитуватись за кожнісіньку хвилинку свого життя, наче з великої дружби чи уваги. Це починало її дратувати, та вона вміла бути тактовною, або терпимою. В Бога дуже вірила. Він завше їй допомагав. То ж почуття гумору не загубила. Саме це і зводило її з таким самим розумником. Він підтрунював завше з серйозним виразом обличчя, тим самим смішив Олю. Та, що там, в його внутрішній скарбниці, їй так до кінця і не вдавалось пізнати. Це її і вабило, і вбивало. Потрібна була перерва.

Наталя була модельєром-дизайнером. Сама собі господиня. Та добровільно приходилось викручуватись перед тими, хто мав змогу зробити дорогий заказ. Ну і важкими ж були ті багатії. Тут без психології не обійтись. Треба було випереджувати захцянки і знати, що клієнт хоче почути. Не по темі заказу, а для своєї ранимої душі. Бо якось не могли вони купити за гроші ні поваги, ні любові. Не було в них щирих друзів. Наталя справді їм співчувала. Розуміла яка між ними прірва, бо з бідної сім`ї і добилася своєї майстерності сама. Та й друзі в неї щирі, перевірені життям. За освітою – інженер-механік. Креслення, крій вирахавувала до мілімера. Так що клієнти дивувались, що виріб лягав по фігурі без примірки. Вже хто разок спробував її терапію, то був постійним клієнтом психотерапевтичного пошиття одягу. Що і говорити, важко було стерпіти мертву хватку свого бойфренда. Бо звикла бути вільною. Десь всередині розуміла, що це її випробування, але брикалась. Сміх і ангел завжди були з нею. Тому нічого не боялась надто, тільки фуркала... Але все ж закохалась в самого «пропащого». Біда-біда, як сливка... Знала, що ні на кого його не проміняє. Потрібна була перерва для спокійного мислення. Що переможе – кохання, яке не мислить, чи тверезий розум?


Дівчата запалили цигарки. Відразу ж туристи розбилася на дві групи – друзів, що також палять, і здоров’ячків з певною мірою осуду. Два табори. Та в першому було веселіше. Ті, ховаючись за цигарками, оцінювали нових людей без гордого виразу обличчя, зі смішком.

Ось базарна краля з бойовою розмальовкою на обличчі четвертий раз прилетіла ловити єгиптянина. Він тобі і пісеньку заспіває і закохані очі покаже так, наче ти найкраща в світі. І думати не треба про мухи, як з українськими козаками. Та нашим дівчатам це задешево, сміються. Не хочуть так...

А це – закохана пара. Двохметровий двістікілограмовий дядько з вусами років тридцяти і півтораметрова Дюймовочка. Не відклеюються. Ходять за руку і ніжно-ніжно дивляться один на одного, як в акваріумі. Він намагається взяти дві сумки в одну руку, та вони постійно випадають. А друга рука не відпускає кохану. В нього, схоже, проблема. Дюймовочка сумно дивиться і гадає також як знайти вихід. Нарешті здогадалась. Взяли другу сумку двоє, та знову проблема – притулитися не виходить. Стоять, думають. Зрештою, насадила йому на плече. Тепер коханий вільною рукою навіть зміг обняти її. Пішли. Плече і рука тремтять від напруги, ще плюс свої двісті. Трошки полетіли по інерції, зупинились, валить піт. Стоять в обнімку, дівчина витирає йому чоло, руки ж зайняті...

Оля з Наталею вже плачуть, зуби стиснули з такту, відвертаються, та спокуса продовження вистави не відпускає. Не можуть палити від реготу... Такої любові також не хочуть.

Ще одна дивна пара. Мама (років під шістьдесят з яскравочервоною помадою на губах і перукою кучерявої білявки) та синок-монах в рясі. Ходять акурат під ручку. Все б нічого, якби та пані не оцінювала всіх «бабів» очима амазанки. І якби подруги не відчули на собі її ненависний погляд. Бомба! Тут наші туристки тільки округлили очі і знову пирскнули від сміху.

– Це вона на тебе так дивилася, – каже Наталя.

– Чому на мене?

– Відчула, що ти дуже любиш молитися...

Ольга знову заплакала...

Зрештою, приїхав автобус з гідом і туристи почали грузитися.

19.07 2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.06.2016 Проза / Роман
Паралелі (12.)
21.06.2016 Публіцистика / Психологія та стосунки
Спадок (27.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Повість
22.06.2016
Подорож до Єгипту (2.)
19.06.2016
Подорож до Єгипту (1.)
14.06.2016 © Меньшов Олександр
Дзеркало для Бога (Глава 6)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 19  Коментарів:
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди