Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
19.06.2016 13:18Оповідання
Мелодрама  Для дорослих  Про життя  Про Бога  
50010
Без обмежень
© Босорканя Йовжівна

Останній крок

«Те, що нас не вбиває – робить нас сильнішими»
Ф. Ніцше
Босорканя Йовжівна
Опубліковано 19.06.2016 / 36684

Життя…смерть…останній крок у прірву. А ви коли-небудь задумувалися над тим, чому одні люди, під тягарем і негараздів, здаються, вирішуючи добровільно піти з життя? А інші? Інші борються до останнього. І, навіть, коли надії вже не лишається, продовжують боротися, виграючи в життя хвилину за хвилиною. Чому так? Для чого нам дані випробування у житті?


Він був звичайним службовцем та коханим чоловіком. Разом з дружиною вони чекали на народження першої дитини. Щасливий час. Все так добре складалося, взяли іпотеку, скоро мали добудувати їхній новий дім. Але, в один день, все було зруйновано.

Фірма яка займалась будівництвом, виявилася "мильною бульбашкою". Будинку не було, як і кредиту, який вони взяли в банку. Проблеми на роботі. Скорочення. І він залишився безробітним. Щоб погасити кредит спочатку продали машину, потім квартиру, переїхавши до батьків. Але грошей не вистачало, як і не було роботи.

«Криза, всі місця зайняті», - щоразу відповідали йому.

Дружина підтримувала у всьому, завжди була поруч, але негаразди останніх місяців негативно вплинули на її вагітність. Пологи почались передчасно.

Він боявся і переживав, міряючи вестибюль пологового будинку кроками. Ось нарешті й лікар, Він завмер в передчутті біди.

« У вас донька, дитину ми врятували, але вашу дружину не змогли, вибачте» - повідомив стомлений лікар.

Все ніби обірвалося у ньому після цих слів.


- Пройшов місяць, а я так і не зміг змусити себе подивитись на доньку, - розповідав він бармену, п′ючи третю підряд чарку горілки. Для хоробрості.

«...Я нікчема. Я навіть не можу знайти роботи, а ще ж кредит. Моя кохана дружина померла. В мене нічого не залишилось. Краще вмерти. От зараз зроблю один крок і все. Все скінчиться. Всім буде краще...» - думав Він підіймаючись на дах багатоповерхового будинку. А тихий голос в глибині душі все нашіптував:

- А як же донька? Ти ж їй потрібен? Що буде з нею?

Але Він не хотів його чути і тільки відмахувався, продовжуючи підійматись все вище і вище.


Вона колись була наївною і мрійливою. Але життя змінило її, вбивши наївність і показавши, що мріями не проживеш. Закохалась у вісімнадцять. Вийшла заміж в двадцять. Одразу ж завагітнівши, але… Але коханий чоловік пояснив, що їм ще зарано. Вони ж тільки починають свій шлях. От спочатку довчаться, стануть на ноги, а потім можна і про дітей подумати.

Вона вагалась, але потім все ж зробила аборт. А зараз, згадуючи те рішення віддала б усе, щоб повернути той момент і змінити його. Але ж не в нашій силі змінювати минуле. А так хотілося б…

Здобувши освіту, вони з чоловіком відкрили свою фірму. Багато працювали. З часом досягли успіху. Бізнес процвітав. Ось і вирішили подумати про дітей.

Вони намагалися, але нічого не виходило. Потім рік різних перевірок, процедур, лікування і невтішні слова лікарів: «Ми зробили все, що могли. Ви безплідні.»

Вона ніколи не стане матір′ю?!

Безкінечні сварки з чоловіком і життя тільки роботою.

За рік чоловік пішов, аргументуючи тим, що його коханка вагітна і у них буде справжня сім′я. Продавши їй свою частину бізнесу зник з її життя назавжди.


- Гроші можуть купити все? – Спитала вона своє відображення в зеркалі, істерично розсміявшись. – Ні, ні, ні. Вони не здатні подарувати людині кохання, материнство. Вони ніколи не заповнять пустоту в моєму серці.

Вона нанесла останні штрихи макіяжу перед тим, як вийти з квартири і піднятися на дах свого будинку. Справи було уладнано, заповіт складено. На цьому світі її більше нічого не тримало. Вона підіймалася, щоб зробити останній крок в пустоту і забуття.


Двоє людей одночасно опинилися на парапеті багатоповерхового будинку, щоб зробити останній крок в своєму житті. З двох кутів, ніби нещасні горгульї, в задумці архітектора.

Востаннє оглянувшись вони зустрілись поглядами.

Що важливіше: довести свій задум до кінця чи врятувати життя іншій людині?

Благородство їхніх душ перемогло. Вони почали розмовляти, а вже через годину сиділи на лавці, яку, мабуть, влаштував хтось на даху, щоб милуватись зірками. Вони розповідали один-одному все, що було на душі, зцілюючись.

Настала ніч, а вони ніяк не могли наговоритись. В розмові, мимоволі вирішували проблеми. Кредит? Не питання, в неї вдосталь грошей. Робота? Їй потрібен такий спеціаліст? Дитина… Він запропонував разом піклуватись його донечкою. Їй потрібна мама, вона ж ще зовсім немовля.

Так непомітно настав світанок…


На парапеті сидів Ангел. З бокалом вина в руці, він спостерігав схід сонця. Він святкував. Адже сьогодні вдалося врятувати дві душі. А ні – три, виправив він себе, згадавши маленьку дівчинку, яка зараз спокійно спала в своєму ліжечку. А все ж мало не зірвалося. Він ледь не спізнився.

- Ох, ці затори. - Ангел тяжко зітхнув. – Люди видумали машини, щоб швидше пересуватись, а натомість годинами стоять в заторах. Отут вони можуть чекати, а коли приходиться переживати проблеми, то все. Ніякого терпіння не мають. От почекали б вони трошки і все вирішилося б. І зустрілись би при інших обставинах. А так, прийшлось мені попрацювати і прискорити все. Добре хоч встиг. Чого вони такі нетерплячі і слабкі?

- От і я кажу: слабкі і нікчемні! – Відповів Люцифер, сидячи поруч і п′ючи від досади, що втратив «клієнтів», чарку віскі. – А мене через це з Раю турнули. Люди нікчеми і слабаки. Як трохи проблемка одразу здаються. Навіщо ж їх Бог створював? А я попереджав…

- Але ж не всі, і не завжди здаються. Деякі борються. До останнього, намагаючись обдурити саму смерть. А інші, навіть, готові пожертвувати своїм життям заради спасіння ближнього. Бог тому і посилає їм негаразди, щоб загартувати їхню силу духа. Випробувати віру в Нього і, що найголовніше, віру в свої сили. Слабкі здаються, а сильні потрапляють до Раю. І іноді їх Рай починається на землі.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.06.2016 Проза / Оповідання
Вічність за життя
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Про Бога
15.07.2016 © Меньшов Олександр
Когелет. Книга притч
19.06.2016
Останній крок
29.04.2015 © Двірний Сергій
Волосся (light)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (5+0+0+1+0)
Переглядів: 38  Коментарів: 8
Тематика: Проза, оповідання,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.06.2016 12:11  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую. Далі пишу про демонів. Але цей твір буде більш ніж оповідання, а що вийде, не знаю. Воно само приходить, я тільки записую. Навіть сама ще не знаю чим скінчиться.. 

 22.06.2016 09:31  Тетяна Белімова для © ... 

Мені Ваш твір видався схожим на притчу. У ньому є все, що має бути у прозовому творі.
Варто писати далі, бо маєте талант творити цікаву оповідь)) Щасти! 

 19.06.2016 19:04  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Дякую за оцінку))
Думаю, що Люцифер був дуже задоволений. Як у Марії Кореллі - кожна душа, яка відмовляє йому у спокусі наближає його до Раю, а кожна, що приймає його - робить його повернення неможливим.
Але про демонів є в планах написат. Є приблизний сюжет, вже з тиждень виношую, але ніяк не складається до купи.
З демонами все складно, тут треба обережно писати)) 

 19.06.2016 18:29  Панін Олександр Мико... для © ... 

Дуже гарне оповідання.


(А може, у глибині душі, люціфер теж був задоволений)


Босорканя, то дуже відповідальне ім`я а ще є повітруля, теж дуже гарно.

 19.06.2016 15:36  © ... для Ольга Моцебекер 

Дякую)) 

 19.06.2016 15:07  Ольга Моцебекер для © ... 

Життєствердно. Сподобалося. 

 19.06.2016 14:44  © ... для Каранда Галина 

Дякую, за теплий прийом. Це мій дебют на письманницькій стежці. Рада, що сподобалось. 

Правда хепі ендів замало в житті, але ж так хочеться...

Взагалі я Валя. (босорканя, з закарпатського - відьма, а ми жінки всі трошечки відьми)

 19.06.2016 14:36  Каранда Галина для © ... 

сподобався ангел з бокалом вина.
і хеппіенд...
на жаль, в житті він рідко трапляється.
вітаю тут.
да, до речі, а як до вас звертатися? Аня? 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
24.04.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
20.01.2011 © Михайло Трайста
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди