Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.06.2016 10:06Психологія та стосунки
Про людину  Про душу  
Спадок
00000
Без обмежень
© Галина Галіна

Спадок

27.

Заощадливість чи скупість

Галина Галіна
Опубліковано 21.06.2016 / 36708

Рівноцінне поняттям – добро і зло.

Країна в кризі. Грошей нема у кожного другого. Жити скрутно. Що крутиться в головах наших? Як забезпечити необхідним своїх дітей чи себе? Від наших коштів залежить свобода земного існування. Чому далася скрута нам сьогодні? Хтось скаже – бог карає. Не думаю. Бо нас не може він карати, як ми дітей своїх. Тільки повчати з якоюсь ціллю.

Сумарне відношення до грошей у просторі вичислюється. Разом також несемо ми відповідальність. Не хтось конкретно мусить зараз бідним бути, а тіло наше пріоритети свої визначає. Скрута наша тимчасова. І має ціль велику. Саме сьогодні ми через неї вирватися з лап нечистих можемо. Це стимул примітивний, але для всіх сьогодні найдієвіший. Ніщо інше не спонукало б нас міняти світ. Бо із повною кишенею і так би пережили, – без змін. Вважайте, що через тих, хто є обмеженим у доходах сьогодні все тіло планети лікується із ціллю вільним стати. До дії реальної підштовхують нас таким чином. Теорій в світі є багато, але тоді вони у життя втілюються, коли голодні ми і вижити бажаємо. Наш гнів тоді починає трансформуватися у пошук варіантів виживання. Хочемо день побачити, то треба пережити ніч, щоби натхненням зарядитись і силу свою відродити.

Логічно, що люди стали заощадливі. Лишнього нема. Не так багато витрачаємо вже на дурнички. А коли витрачали, то хіба погано це? Ні, не погано. Тоді ми вчились відпускати гроші з легкою душею. Доводили, що не прив’язані до них і не скупі. Допоки дехто палку не перегнув. І ціллю життя свого не зробив накочення грошей. Тоді обмін енергіями людськими напрямок свій змінив. Якщо призначення їх було – відродження свободи, то стали гроші текти на пусту розтрату часу і сили. Не були вони розтрачені для допомоги і побудови нового устрою життя. Що більше розкоші ставало, тим серця біднішими були. І визначати стали ми кому кланятися по розміру його статків, а не по цінностям людини. Заздрити люди почали, ще більше себе гублячи. Невже для нас таким бажаним є образ людини, яка страхом від втрати грошей тепер живе і боїться за життя своє? Які друзі біля неї? А скільки ворогів?

Що за науку треба нам осилити? Простеньку. Ми визначаємо у не достатку те, що необхідно в першу чергу. Маленьке в просторі повинно відобразитися на великому, коли почнемо самі державою своєю керувати. Бо, коли їсти в нас нема чого, не станемо ми плота будувати. Коли нема роботи, не будемо брати гроші в борг, не шукаючи спочатку способів повернення. І не станемо землю, на якій живемо за безцінь продавати, щоб без опори під ногами лишитись. Кмітливість задіємо, бо дбаємо за існування. В дійсності сьогодні ми руки опустили, просимо, розраховуючи на щось у майбутньому, та занапастили себе і наші покоління. Тепер бачимо, до чого дійшли своєю бездіяльністю, довіривши керівництво не чистим людям.  

Для кожної матері і батька важливими є виховання і освіта дітей. Тому це має бути один з найжвавіших пріоритетів. Владі цього не потрібно, бо не для того вони за крісла свої боролися, щоб про майбутнє чиєсь дбати. Якщо для нас важливо це, то треба битися за доступність розвитку талантів дітей в першу чергу. Бо їм за нами розгрібати. Ми хоча би за собою прибирати мусимо, а вони – за тими, кого і не знали. Тож мусимо вже допомогти їм. Наші податки повинні перекинутися із забезпечення державних контролюючих установ і влади – на безплатну освіту, культуру, спорт і медицину, науково-дослідницькі центри. Саме вони – наш майбутній дохід і наше процвітання. Відводять хитро нас від основного напрямку, увагу концентруючи на штучно-створених війнах і протистояннях. Не на темряву зараз нам треба звертати увагу, а як світло в життя наше пустити. Не станемо оживляти протистояння, захочемо будовою новою зайнятися, то сила війни пропаде. Минулим станемо жити, не пробачимо тих, кого підкорили гіпнозом, – майбутнього не змінити. Тоді воно жахливе. Сьогодні робимо свій вибір. Вже.

Коли ми заощаджуємо ті копійки, які маємо, то розрізняємо непотріб і основу. Мабуть десь помилялись ми раніше у мріях. Розтрачуючи енергії бажань своїх на хибний розвиток. Залежав він від того, як показати себе перед кимось, а не перед собою. Не тими досягненнями могли гордитися, що до світла ведуть. Не людськими пріоритетами жили, коли перекладали всю відповідальність на одного. Якщо ви все-таки виживаєте сьогодні, то догадалися про випробування. Нам може датись тільки стільки, скільки ми можемо втратити. Не більше. Якщо в душі ще залишилось місце для надії після розчарувань, то заповніть його світлом у вигляді віри у можливість змін. Тільки коли зможете спокій пізнати не дивлячись ні на що, тоді розвіються хмари... Це надзвичайно тяжко, коли нема дітей чим годувати. Але тільки у спокої прийти може вірна ідея. Старайтеся силу свою відновити. Просіть підтримки. Повірте в його присутність всередині...

Так, що є скупість? Вона небезпечна для всіх. Якщо не можеш ти віддати хоч щось своє за просто так, то просто і тобі не дасться. Не вмієш ти обмінюватись нічим. Тобто, у тілі нашому не граєш ніякої ролі. Клітини зв’язані плазмою в єдине тіло. Якщо ви від’єднані, то і вас воно врятувати не зможе. В серцях таких людей оселитися може лиш заздрість і страх перед майбутнім. Негатив вони оживляють кожну хвилину свого існування. Бо згадують втрати свої, якими їх повчали, і шкодують, шкодують. Цього вже нема і не буде, якщо відпустити зможете. І так не повернеш, навіщо багаж гнилий нести? Його можна трансформувати у світло, розбивши хмару чорну при спомині. І напрямок задати нової цілі. Нехай на зцілення наше і розуміння піде. Пожертвуйте хоч тим, що й так вже не ваше. Наміром своїм змінитися. Собі тоді найперше допоможете. Тоді ви перестанете того, хто виконав тільки свою роль, ненавидіти. Щасливіші станете, бо через зміни в собі відчуєте підтримку світу всього від подяки. Не пробуйте, – робіть. Коли відпустите старе, то нове прийде.

У кожної людини є різновид цієї вади. Прикритий він страхом через майбутнє, якого ще нема. Ви вірите, що воно буде. А впевнені? Таку би віру мати вам, що завтрашнє вам завтра дасться. Сьогоднішнє – дається стільки, скільки по плану вищому потрібно. Якщо не використали сьогодні, не біда велика. Завтра можна менше дати вам, бо маєте запас заощаджений. Якщо не використали, то й не пішло нікуди. Не вірите у вищий розрахунок – то трусіться від невідомості. Відкладайте, може братові вашому пригодиться чи другові якомусь. Все рівно, ваш час використання вже пройшов. Не ваше більше. Може дітям буде? Буде. Та і їм вже не дадуть усього того, що заплановано було. Бо і так є. У дітей свій план був, коли вони силу свою і здібності розвиваючи, повинні були чогось захотіти і добиватися цього. Потрібні були знання їм особливі, життям даровані – у боротьбі і гордості за перемоги свої. А так, це ви в дитини своєї забрали. Зупинили розвиток її через статки даровані. І швидше всього, якщо дитина ваша не зламалася, то все те, що ви для неї приховали, для неї буде не важливим, – не її це здобуття і цінності не має особливої для духу. Ховайте далі, накопичуйте, бо після смерті вашої вони кому іншому знадобитися можуть. Жаль, що при житті вам не подякують і силу вашу не відродять.

Вище написане не стосується піклування про дітей своїх і потреби необхідні. Це інша стаття – добровільне обмеження своє задля когось. Чисте воно. Хоча, основну цінність для дитинки ви дали вже з народженням. Вона і так, і не так повинна жити для виховання свого, згідно вищого плану розвитку.

Насправді ви переконалися, що запроси наші в більшості своїй народжуються у голові, а не у духові. Життя завжди об’єднує ці дві складові. Питання тільки в тому, чи відчуваємо ми їх однаково. Чи увага наша орієнтується на одне фізичне тіло. Якщо у всьому є духовна суть, то треба і її почути.

Скупа особа її не почує, бо стримує потік добровільної віддачі і прийому. Вона не застосує те, що їй далося, на розвиток свій, – від функції людської відмовилася. Котитись стала в інший бік. ЇЇ вибір. Якщо скупий ти від того, що в тебе нема, то знати мусиш – тому і нема. Гроші – це наслідок, а не початок причини. Бо ви насамперед скупі на співчуття, на слово для підтримки, на радість від життя, на прощення іншого і на любов. Не можете ви перетворити подію у позитив ні з чого. Завжди ви невдоволені, – чи жарко вам, чи дощ, чи вітер. У всьому бачити бажаєте тільки погане. Радієте, коли когось спіткало лихо. Скупі ви на чесноти. Тож простір вас обмежує у обміні людськими енергіями, щоб менше заражали їх. А гроші – це і є той обмін. Тож не жалійтеся на те, що бідні. А дух старайтеся зцілити. У великому масштабі – наслідок сумарної нашої духовної бідності виражається у економічній кризі. Виходить, що починати знову треба нам в біді і радості самих себе любити. Коло...

Скупість породжується паразитами. У паразитів деякі із нас і перетворюються. Живучи за рахунок інших. Виманюючи з добріших людей гроші, вони так цінність свою виражають. Розпоряджаються на власний розсуд тим, що заробила людина інша, шкодуючи поділитися не своїм. Все би забрали, аби спокійно було їм від перемоги дивної. Допоки простір ту людину, що віддати працю свою може, випробовує, – до тої пори дозволено скупому вас мучити. Дається це для перевірки, – чи зможете в любу хвилину відмовитись від грошей і серце своє не забруднити. Якщо прийде момент, коли ви вже дозріли, то мати будете ви все своє відразу, – без посередника скупого. Вже не потрібно вам його давати. Людина за життя своє отримує все те, що заробила, – не тільки через гроші. Через повагу, щирість з нею і фізичне здоров’я. Найперше – маєте гарантію того, що неушкодженими вийдете з біди любої, бо вже розрахувались наперед, коли віддали добровільно. Завжди про це вам треба пам’ятати, тоді у серці вашому буде прощення. Дорога легша відкриється і горизонт новий. Дякуємо вам за доброту і не злопам’ятність.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.06.2016 Проза / Повість
Подорож до Єгипту (1.)
22.06.2016 Проза / Роман
Паралелі (13.)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Дарія Китайгородська / Мандрівки та туризм
Червоно-біле серце Сакартвело
30.11.2016 © роман-мтт / Культура та мистецтво
Глядачі, упередженність і зомбі (і ще про гроші та смаки)
22.09.2016 © Ольга Шнуренко / Мова та література
Вступ до поетичної майстерності
03.07.2016 © Вікторія Івченко / Журналістика та ЗМІ
ВИПРОБУВАННЯ ЧАСОМ І ОБСТАВИНАМИ
13.04.2016 © Сліпокоєнко Роман / Історія
Червоний грим. Ким насправді були Холодноярівці
Психологія та стосунки Про душу
21.06.2016
Спадок (27.)
15.06.2016
Спадок (26.)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 38  Коментарів:
Тематика: Публіцистика, Психологія та стосунки
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +89
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
06.01.2012 © Т. Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
26.03.2012 © Піщук Катерина
11.12.2016 © Панін Олександр Миколайович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди