Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
24.06.2016 18:47Казка
 
... А ймення їй - Дощ
00000
Без обмежень
© ОлексАндра

... А ймення їй - Дощ

Частина друга
ОлексАндра
Опубліковано 24.06.2016 / 36744

А дощ не вщухав.

І дні, і ночі, і роки.

Дівчина прозивала його життям, бо здавалося, в цьому світі все повністю залежало від малих крапель, що наче пульс, постукували по траві. Але вона помилялася.

Дівчина хутко встала і подалась в гори.

Дивно там, чарівно так. Сили не вичерпуються, гора не скінчається, нога не повертається. Листя сміється під струменями небесної води, трава схиляється в поклон вітру, сонце ні разу не визирне. От тільки день все ж змінюється: сутінки чіпляються за дерева і поволі опускаються на землю.

Навкруги усе живе. Усе дихає в такт дощу, як і сама дівчина.

Раптом дивина – чужак. Людей в світі дощу не було так давно, як давно дівчина потрапила сюди. Але він стояв поруч – кілька метрів. Заплющені, аж замружені очі, руки лежать на стовбурі старого бука, а з волосся так і ллє водою.

Дівчина підійшла зовсім близько, але незнайомець навіть не поворухнувся. Вона хотіла торкнутись його, покликати, але шарпнула руку – обпеклася. Його шкіра була такою гарячою, якою не буває вода з неба під сонцем влітку. Але рух подіяв: хлопець відкрив очі і подивився на дівчину якимись переляканими очима.

- Звідки ти тут? – запитала вона. – Як тебе звати?

А він мовчав. Здавалося, йому було важко вимовити і слово. А потім кивнув на небо і знову заплющив очі.

- Ходімо зі мною. – сказала дівчина, а про себе подумала: «Він боїться дощу? То чому він тут?..»

Вона майже силою потягнула хлопця за собою. Знала, що в тому будиночку, який сама недавно віднайшла в горах, хлопцю буде краще.

І не помилилась: в стінах, геть пророслих плющем: і ззовні, і зсередини, хлопець повністю отямився і виглядав значно краще, ніж під дощем.

- Давно тут живеш? – це перше, що почула дівчина від нього.

- Сама не знаю. – усміхнулась та.

- І тут завжди такий жахливий дощ? – спохмурнів він. – Чому він не припиняється? Я вже не можу його терпіти! – він вибіг надвір і здивована дівчина подалась слідом.

Ніби злякавшись голосу хлопця, дощ вщух і замовк. Збентежена дівчина поглянула на небо і враз скрикнула: вперше їй з неба билося проміння вранішнього сонця.

Вона впала. Настільки звикла до зливи, що під сонцем сили покинули її.

Отямилась в будиночку під поглядом хлопця. Глянула у вікно – було похмуро: ані сонця, а ні дощу.

- А ти, як бачу, не любиш сонця… - він торкнувся її руки, ніби бажав пересвідчитись, чи вона жива і осікся. – Холодна. – лише здивовано мовив він.

Відтоді небо було дуже мінливим: ніби не знало, що йому робити: чи дощити, чи світити сонцем.

Згодом хлопець оселився на іншому кінці гір, де вічно світило сонце чи місяць, а дівчина знову сиділа перед улюбленою зливою.

… В той день востаннє загорілась блискавка і дощ перестав йти. Небо розсунуло хмари і показало ясне вечірнє небо. Непомітна смужка сонця ховалась за обрій.

Дівчина гуляла лісом і наткнулась на рівнину. Попереду не було гір і лісу. Здивована пройшла далі і злякано спинилась: тепер вона стояла на кручі над морем. Страх минув і вона сіла на край прірви.

Відкривався невимовний пейзаж: синє, пінисте море, смужка гарячого сонця і темно-синє небо угорі.

- Ти немало втратила, вибравши дощ. – голос лунав десь за спиною, але не хотілось обертатись. Та дівчина й так знала, хто говорить. Олень підійшов ближче і ліг поряд. Схилив голову.

- Чи бувають такі яскраві й чарівні зорі в дощову ніч? – запитав він і сам же відповів: - ні, не буває. А чи прекрасного заходу? Чи мінливо-спокійного моря? – дівчина прислухалась до слів, і розуміла, що вони правильні. Тільки от одне вона не бачила зараз – зорей не було. Повернулась, щоб спитати, чому їх немає, але побачила замість Оленя хлопця. Того, що любить сонце.

Він без слів сів поряд і глянув на небо.

- Ти любиш дощ? – запитав він, ніби не знав відповіді.

- А хіба дощ можна любити?.. – відповіла питанням дівчина. – Ти хіба любиш сонце?

- Ні. – усміхнувся хлопець. – Я не люблю сонце. Я люблю тебе.

Небо спалахнуло зорями. Тепер вони двоє бачили їх: білі вогники на чолі з молодим місяцем гріли темно-синю ніч.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
23.06.2016 Проза / Мініатюра
Перший
25.06.2016 Поезії / Вірш
Мрії
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Думки
09.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Чорно-біле
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
Збірка казок
23.01.2016
Впасти, щоб злетіти
16.06.2016
... А ймення їй - Дощ (Частина перша)
24.06.2016
... А ймення їй - Дощ (Частина друга)
27.06.2016
Русалка
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 31  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.06.2016 23:09  © ... для Сліпокоєнко Роман 

Дякую, але.. хлопець зовсім не був оленем)  

 24.06.2016 21:34  Сліпокоєнко Роман для © ... 

Гарно) дівчина знайшла свого оленя)) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +13
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +59
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +39
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
26.03.2012 © Піщук Катерина
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2014 © СвітЛана
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди