Олександра Я - жива!
Рядочком серця проведу слова.
Під холод неба заспіваю пісню.
О мамо вербо! Мамо, я - жива!
Я ще тримаю в пальцях зірку пізню.
Мене не вбили! Досі я ще дишу,
Я досі ліс свій милий ще люблю!
Я знову йду, заплетена у тишу,
В мені вже не лишилося жалю!
Не знала, як хто любить, - не вмирає.
Хіба що тіло, а душа - ніяк.
А я - люблю. Моя душа кохає -
О мамо вербо, я не знаю як!
26.06.2016 18:04 Тетяна Чорновіл => © |
 Чудова й романтична пісня мавки! |
25.06.2016 23:32 Панін Олександр Миколайович... => © |
 Душевне тіло і душа тілесна переплітаються серед німих заграв, кохання прийде знов, немов воскресне, хоча, хто любить, зовсім не вмирав. Жара і холод, віідчай не спадає, триває нескінченно довго мить, той, хто кохає - той страждає, не скасувати цього, не змінить... Щасливим будь, що ти кохати здатен, нелегкий путь, а ти щасливим будь! |
25.06.2016 23:13 Олена Коленченко => © |
 Гарний вірш!!!) |