26.06.2016 11:17
для всіх
98
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Журба

Верба у березі стояла

Схиливши віти до води, 

Журба у вітах спочивала, 

Її, ти вітре, не буди.


Нехай журбу колишуть віти, 

Нехай вона і далі спить, 

Для нас нехай квітують квіти, 

І радість хай для нас шумить.


Журба – параліч духу й тіла, 

Вона всю радість забира, 

В журбі не робимо ми діла, 

Життя людськеє завмира.


Чи можна без журби прожити, 

Чи можна нам її не знать, 

Води чи можна нам не пити, 

Чи можна з болю не страждать?


Нехай журба поспить у вітах, 

Що нахилились до води, 

Ми ж поки поживемо в квітах, 

Журбу ти краще не буди.



м. Київ, 07.09.99.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.06.2016 18:01  Тетяна Чорновіл => © 

Згодна з Вами!
Журбу тільки зачепи!
Журитися завжди є чого і за чим.
Ви точно охарактеризували - параліч духу й тіла!