27.06.2016 06:18
для всіх
93
    
  2 | 2  
 © Георгій Грищенко

Рабство

Колись у сиву давнину, 

Коли платили данину

Монгольським і татарським ханам, 

Вся Русь стогнала під арканом.

Людей ловила татарва, 

Був люд дешевий ніж трава, 

Невільників як скот гонили, 

Нагайками між плечі били, 

Щоб люди швидше в рабство йшли, 

Щоб скорше вторгувать грошви.


Пройшли роки, пройшли століття, 

І знов настало лихоліття, 

На Русь-Вкраїну польський пан

Прийшов чужий загарбать лан, 

Усіх людей зробить рабами, 

Назвать своїми кріпаками, 

Щоб віру кинули свою, 

Всі йшли в католицьку сім`ю.

До нас прийшло так рабство вдруге, 

В житті настала чорна смуга.


І почали ми воювать, 

Собі свободу здобувать, 

Союзника шукати всюди, 

Бо вірили - є добрі люди, 

Що допоможуть нам в біді, 

Що допоможуть як собі.

І ось з Москвою підписали

Угоду братську і не знали

Що попадаєм в рабство знов, 

Хоч нам говорять про любов.


Рабів не мали ми ніколи, 

Чужії землі не збороли, 

На них не поралися ми, 

Були хорошими людьми.

На нас сусіди ж нападали

І за рабів вкраїнців мали, 

Лише тепер самі живем, 

Лише для себе плуга прем.

Нехай живе ж Вкраїна вічно, 

І зникне доля хай трагічна.




м. Київ, 08.09.99.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 29.06.2016 15:47  Тетяна Чорновіл => © 

Ваша правда! Останнє рабство найстрашніше! Дай Боже нам у нього не попасти знову!

 27.06.2016 23:28  Трофименко Наталія П... => © 

Патріотично і красиво, аж любо читати, ви справжній талант!