Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
27.06.2016 12:09Нарис
 
Серце поїзда
Рейтинг: 0 | 0 гол.
Без обмежень
© Олександра

Серце поїзда

Олександра
Опубліковано 27.06.2016 / 36781

Поїзд… Шум у вухах, щем десь всередині, збоку.

Оце всі відчуття – бачиш, чуєш поїзд і вже знаєш – далі буде щось приємне, те, що так хочеться відчути, нове, якого не вистачало вже мільйони років для твоєї душі.

Забігаю. Серце шалено стукотить, усмішка з’являється в ту хвилину, коли поїзд рушає.

Колише. Шумить. Змінює колір, перефарбовує у вікнах будинки на дерева, дерева на поля, поля – знову на будинки. І ти стоїш, сидиш – не важливо, і відчуваєш стук серця поїзда.

Він переймає думки і настрої людей: ось зараз він – втомлений, засмучений дрібницями, уповільнює серцебиття і слухає крізь шум ту тишу, яку перервав він сам, і яка знову вигулькне, як тільки поїзд зникне за горизонтом. А потім переймає настрій тієї дівчинки з шостого вагону: тепла усмішка, трохи сонна, але щаслива. Поїзд не знає, чи ця дівчинка повертається, чи навпаки кудись прямує. Він її вперше бачить, як і більшу частину людей в своїх вагонах.

Затихає. Серце поїзда перестає битись, завмирає на якийсь час.

«Привіт, нове місто! Бачились вчора. Побачимось завтра!» і знову рушає.

Сиджу, дивлюсь у вікно. Ні про що не думаю, певно… Місце для думок займає шум поїзда і коливання вагона.

Поїзд знову перефарбовує дерева у будинки, будинки в ліси, ліси – в будинки, міста в міста. Люди виходять, заходять, про щось говорять, або ж, як буває рідко - мовчать.

А я сиджу. Серце стукотить поволі, неквапом, і в цю мить я відчуваю: поїзд переймає мій настрій.

Усміхаюся. Поїзд усміхається мені. Він починає перебирати мої спогади, ніби вмілий скрипаль, чи гітарист струни, який побачив новий інструмент і йому кортить дізнатися про нього все: кожен звук, кожну деталь, вміння, неполадки… І поїзд слухає мене. Слухає, лоскотить теплими спогадами, повертає до минулих років і тихенько запитує:

«Як гадаєш, ми вже бачилися раніше?»

А я не знаю. Тільки поїзд знає. Але мовчить. Мовчить і посміхається.

Востаннє скрипне сходинками і відпускає мене в нове місто. Я неохоче пускаю руку поїзда, прощаюсь з його голосом і стаю на пероні.

Знову не чую його серцебиття. А потім.. потім він востаннє усміхається, і знову всередині нього почитає стукати, битись.. І моє серце теж стукотить.

І я слухаю. Слухаю биття серця поїзда.

А коли він зникає з моїх очей, слухаю тишу. Ту тишу, в яку колись закохався поїзд, який в снах марить тією тишею, але взагалі рідко коли зустрічає її.

А коли зустрічає, то серце поїзда знову завмирає…

«Гадаю, ми раніше не бачились!» - кричу крізь тишу. – «Але неодмінно побачимось ще!».

Поїзд зник, я його більше не бачу, але знаю: він чує мене.

І я чую, як десь далеко стукає його серце…

27.06.2016 Проза / Казка
Русалка / Казка | ОлексАндра
Попередня публікація: 27.06.2016 Поезії / Вірш
Пролистається / Вірш | ОлексАндра
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
23.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 19)
22.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 18)
21.05.2018 © Анатолій Валевський / Роман
Нічний гість (Глава 17)
21.05.2018 © Світлана Нестерівська / Мініатюра
Щастя?!
20.05.2018 © Анатолій Валевський / Гумореска
Небувальщини
Проза
27.08.2015
Нічна гостя
23.06.2016
Перший
27.06.2016
Серце поїзда
28.07.2016
Вирвані сторінки
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 47  Коментарів:
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
03.05.2018 © роман-мтт
Український кібер-панк +19
27.03.2018 © Ковальчук Богдан Олександрович
Русско-тєрнопольський Київ +31
21.03.2018 © роман-мтт
Книжкова полиця: Світи і лабіринти +25
21.03.2018 © роман-мтт
З Днем поезії +21
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
12.04.2011 © Закохана
13.06.2012 © Пантелеймон Куліш
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.05.2018 © Наталія Старченко
17.01.2013 © Тетяна Ільніцька
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008 - 2018
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори ©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди