Знову Карпати
Знову Карпати влізають у сни.
Б`ються крильми об загублених вершів,
Гори ніколи не прагнуть весни,
І їм у сумі шуміти не вперше.
"Знову Карпати? Набридло! Облиш!"
Що ж, вони стільки вже раз привітали,
Осінь, ти знову завчас золотиш?..
Зараз-то місяць який, ти й не знала.
Навіщо їм місяць? Хіба що вгорі.
Хіба що в безкрайньому синьому небі.
Стрічають Карпати мене на зорі:
І я не питаю, "Що, знову?", - так треба.
