Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
01.03.2011 22:40Оповідання
Для дорослих  Для бабусі [для дідуся]  Про гумор  
20000
© Михайло Трайста

Жодне диво не тримає більше трьох днів

Михайло Трайста
Опубліковано 01.03.2011 / 3680

Штефко Василишин любив часто-густо підхмелитись. Та що я верзу – підхмелитись... Впиватись, як свиня, любив! 

Та й чи не гріх бідну та скромну худобину рівняти до Штефкової бридкої, п’яної пики?.. 

Хоча, що правда, то правда, свиня любить розважитись трохи у болоті, вибрикуючи ногами, видно така вже в неї богом дана натура, після чого завжди іде вихропітись на суху та чисту солому. А Штефко зараз чи не кожного вечора, повертаючись з корчми додому, як впаде в болото серед вулиці, так і заночує. 

Та що кому до того?..  

Нікому! Хіба Сидоровому Таркові, який кілька разів на ніч обережно підходить до п’яного Штефка і, піднімаючи задню лапу над його головою, намагається накрити Штефкові зажмурені очі, заступаючи від срібно-блискучого місячного сяйва. Бач, собака, собакою, а душа в неї милостива. 

Після таких «покров песьої лаби» Штефко довго смикає вусом, облизуючи пересохлі від спраги губи, сниться йому, що напився солоного розсолу з квашених огірків. Потім легко зітхає і починає знову хропіти, лаючи раз-у-раз то клятого корчмаря: «шляк би го трафив!», то свою Марію: «Фрас би єй потер!», які не хотіли нізащо в світі подати бідному Штефкові чарку сивухи.  

Скільки не благала його Марія, скільки не сварила... Та кого?.. 

«Мовчить, як пень, – не вимовить ні «бе», ні «ме». Як тільки прохмелиться, знову до корчми лізе, а як зусрінеться з Паньком, то ні з обідом не чекай його, ані на вечерю не прийде», – скаржилась сусідам бідна жінка. 

Та одного разу Штефко задумав покаятися від клятої горівки, за яку він «срібло, злото, а вона його в болото», як в тій співанці, яку завжди співав, повертаючись п’яним з корчми додому. 

– Паньку, а може б ми?.. – почав Штефко розмову з побратимом. 

– Га!? – роззявив рота Панько. 

– Може б, ми... кажу, може б, то ми... як то інші газди... 

– Што?  

– Може б ми обходили корчму, не заходили більше... 

– Гм, а... гм... но... 

– Бач, люди з нас сміються, діти вже великі, все розуміють... Що скажеш? 

– А я, про мене?.. – махнув рукою Панько, нібито Штефко йому про якусь там дрібничку. 

Три дні обходили Штефко з Паньком корчмину, навіть і не дивились на неї, ніби й не було її. А на четвертий день, ідучи вранці в поле, проходячи попри корчму, Штефко почав: 

– А бач, Паньку, які з нас люди! 

– Га?  

– Кажу, що ми – люди, не дранки – проходимо повз корчмину і не глипнемо на неї. 

– Та, гм... 

– Я думаю, що за таке діло варто випити по чарці, що скажеш? 

– А я, про мене... 

– Тільки по чарці! 

– А, про мене... – махнув рукою Панько і зайшли до корчми. 

 

* * * 

 

Пізню нічну тишу перервав спів п’яного Штефка: 

 

«Горівочко з кукулю, 

Як я тебе гарно п’ю-ю-ю. 

Я за тебе срібло-злото, 

А ти мене у болото-о-о. 

Я за тебе злотяки, 

А ти мене в будяки-и-и...» 

 

На Сидоровім подвір’ю весело гавкнув Тарко і махаючи хвостом, побіг, заступити своєю Штефкові очі від місячного сяйва. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.02.2011 Проза / Оповідання
Кладка
01.03.2011 Проза / Оповідання
Чічка
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
22.10.2017 © Августина Острів / Новела
Ацедія розуму
22.10.2017 © Августина Острів / Новела
Страхувальник життя
21.10.2017 © Меньшов Олександр / Оповідання
Якого кольору очі Горгони?
21.10.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Моя кава
20.10.2017 © Маріанна / Мініатюра
Кава
Оповідання Про гумор
02.03.2011
Улайби дешевше
01.03.2011
Жодне диво не тримає більше трьох днів
22.02.2011 © Николай Башмаков
Розыгрыш хакера
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 363  Коментарів: 1
Тематика: Оповідання, гумор, диво
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.03.2011 16:53  Тетяна Чорновіл для © ... 

))))) Напрочуд реалістично описано. Неначе Ви самі співали ту чарівну пісеньку. ))))

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
02.09.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Ідеальна ОС для письменника +65
07.08.2017 © Каранда Галина
Двері для школи, або Сон рябої кобили. +99
19.07.2017 © роман-мтт
Про те, що Гугл не знайде +104
28.06.2017 © Ковальчук Богдан Олександрович
Найгірша книга +109
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
29.08.2010 © Віта Демянюк
20.01.2011 © Михайло Трайста
27.11.2014 © Серго Сокольник
07.11.2013 © Дарія Китайгородська
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди