Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.06.2016 16:13Есе
Для коханої [для коханого]  Про час  Про душу  
Втрачена сторінка
50210
Для дорослих (18+)
© оксамит

Втрачена сторінка

“З кожним днем ставалося диво. Ми посповідалися одне перед одним не тільки про своє життя, але про свої найпотаємніші мрії, про заховані якнайдалі фантазії. Я знаю себе вже ось сорок років, а й не здогадувався, що десь у глибинах серця стільки часу дрімали ці дивинки. Ми розуміли одне одного, в чомусь потурали бажанням, щось так і залишилось мріями.("Анатомія любові" )
оксамит
Опубліковано 29.06.2016 / 36804

... вечірні сутінки крізь важкість велюрових гардин... Весь інтер`єр у фіолетовому .., так як я люблю... Чомусь сьогодні ця барва чужа і холодна... Вишукано сервірований стіл.., давно забутий кришталь.., ніжний батист торкається рук... Чому ж так холодно?...

- А може все таки поїдеш?

Крихітна країна на березі Північного моря, де квітів більше ніж жителів. Країна з великою культурою і волелюбними звичаями...

- Знов задумуєшся і тремтиш, коли під`їзджаємо до аеропорту?..

- Та ну.., облиш, я ж не лечу, я тебе проводжаю...

А він правий тремчу.., але я не проводжала, я вірила що зустріну...

- Я так тобі вдячний, що ти ніколи не відмовляєш і проводжаєш мене. Чогось вбив собі в голову, що обов"язково треба, щоб провели, я тоді спокійно повертаюсь.

- А мені здавалось, що важливіше, коли чекають на повернення... Одружуватись тобі треба...

- Знаю, що треба... Та й які зараз відносини?., як не комерція, так одноразове.., поки зручно використають, а тоді викинуть, як собаку... Та й не хочу я вже нічого, вже змирився... Його правда, бо нічого не залишається окрім змирення... Кожному своє, і можливо він теж пізнав розчарування і приниження, брехню і використанність, можливо теж хотів щось довести і докричатись, можливо теж вірив і чекав...

Як дивно все в цьому світі. Зустріла, загорілась, сказала - назавжди... Втома від думок... Життя рожевими мріями... Ось він фіолетово-ліловий, який кидають до ніг, і знають що даремно. Намагаються здивувати і проникнути в душу... А ти граєш роль і не більше.., манери, слова, слідкуєш за ліктями на столі, відводиш томно погляд, робиш вигляд цікавості.., а в голові тенькає - все досить кінець, не можу більше, не вірю і не буду...

Країна яка відрізняється природньою красою. Країна з великим досвідом минулого-неповторні Рембрант і Ван Гог... Неповторна мадам Тюссо...

- Що тобі привезти?

Я так і не навчилась просить... Та й хіба ж то так важливо - що привезти... Достатньо повернення, достатньо пригорнути і чути як б`ється серце... Що привезти?

Все ж було сказано, то навіщо відгукнулась? Навіщо??? Навіщо проймалась всим, навіщо знов полетіла і повірила? Навіщо? Знала ж, що окрім болю, окрім розчарування, окрім мерзенної недомовленності, яка принижує і злить не отримаю нічого. То навіщо?

Країна-середньовічних башт, музеїв, арбітражних судів, де резиденції королів в поєднанні з вільним і дивним... Країна, де Шевалье Трейсі писав про неймовірне кохання...

Мені так хотілось, щоб Ти заглянув всередину і цілував зранене серце. Сказав мені, що воно не самотнє...

- Ти нічого не їси, я замовляв все для тебе. Можливо ти подивишся з іншої сторони...

Час задуває найпалкіший і найдорожчий вогонь почуттів. Я не хочу більш жертвувати собою, не хочу чекати, не хочу вірити, повне знесилення і розчарування. Нездійсненні мрії, заради яких жила, малювала картину своїх барвів і кольорів... Холод від фіолету.., не добре від вишуканого, неминучість і неможливість, будь що змінити. А потрібно? Нав`язлива ідея, людина-міраж, жорстока брехня, бажана казка, плин часу і не більше...

Що привезти? Хіба це так важливо? Я так і не навчилась просить... Хоча.., хоча просила.., так.., просила.., малюючи "Палітру мрій" Чи боляче мені? Ні... Я ніколи не боялась сказати правду, я ніколи не відчувала страх перед людським осудом... Я належу до тих хто не здатен приховувати своє ставлення до людини. Впевненна з твердою ходою, я плачу ховаючи колишні неймовірні почуття. Забуваю давно минуле, те, що вчора здавалося чарівним сном, де просте було дійсним. Невгамовна фантазія. Не відношу себе до бляклих непомітних жінок, де подружній обов`язок у цілковитій темряві і ноги не ширше десяти сантиметрів... Мені соромно, що я просила, що я скавуліла, і була слабкою... Тепер я знаю, що справжнє не просить, не принижує, не сміється, не бреше, не тікає, не ховається, не шукає... воно просто є... Що привезти? Хіба це так важливо?., важливіше повернення, достатньо пригорнути і чути як б`ється серце...

Добре, що мегафоний голос об`явив реєстрацію і відірвав від дурного пустодум`я...

Країна квіткового раю. Країна загадкових фламанських живописців. Країна, яка досягла досконалості в найменшому...

- Що тобі привезти?


- Привези мені плаття.., 

тільки таке.., щоб від кольору шаленіти, 

щоб коли його одягнути, 

відчувати тремтіння вітру.., 

щоб малюнок був як мрія, 

щоб забути і щоб не вірить...


... вечірні сутінки м`яко пробиваються крізь важкість велюрових гардин... Весь інтер`єр у фіолетовому .., так як я люблю...

все стабільно і безвинно, просто плин часу 28.06.2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
18.06.2016 Поезії / Ліричний вірш
Картинка ілюзорної реальності
30.06.2016 Поезії / Ліричний вірш
Douleur après la tendresse
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.13 (МАКС. 5) Голосів: 8 (5+0+2+1+0)
Переглядів: 124  Коментарів: 8
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 06.10.2016 18:29  © ... для роман-мтт 

... а хіба можливо по другому...
Дякую Вам! 

 27.09.2016 09:24  роман-мтт для © ... 

це гарно, бо чесно. 

 02.07.2016 14:58  Іванка Світла для © ... 

Неймовірно! "Ніжний маленький Дзвоник"- це так гарно!

Дякую Вам, пані Алло! Буду старатися)

 02.07.2016 14:06  © ... для Іванка Світла 

У нас на порталі є маленький Ельф, це Оленка Зелена, а Ви схожі на ніжний маленький Дзвоник. Дякую Вам! 

 01.07.2016 18:52  Іванка Світла для © ... 

Сподобалося! Відчувається поезія у прозі... 

 30.06.2016 09:25  Тетяна Белімова для © ... 

Пані Аллочко, окремо скажу про фото: "ЧУДОВІСІМО!"
Ви неймовірна!
Втрачені сторінки мають бути загубленими. Ви все правильно написали, СПРАВЖНЄ не ранить, не дражнить, не знущається, не принижує, не ображає. Бо воно СПРАВЖНЄ. 

 29.06.2016 16:38  © ... для Панін Олександр Миколайович 

без слів... 

 29.06.2016 16:31  Панін Олександр Мико... для © ... 

Ліловий фіолет, фіолет ліловий,

кудись тікає оранжад,

мрії, які випивають і розбивають,

 мов келих кришталевий

об підлогу.

Підло...гу,

гу...гу...

не нявкай, не клич, відчай-сарич.


Фіолет, ліловий,

загорнутись у тебе ізнову.

І мріію,

яку

ще трохи

помріяти зумію,

 мов змію на шію...


Поміняти, мінус на плюс

поміняти,

доки фіолет не розігріється,

не почне обпікати...

Лілово,

фіолетоново

пити мрію

нескінченно

з келиха

бездонного!...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +5
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +46
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
18.09.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди