Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
01.07.2016 21:24Повість
 
20000
З дозволу батьків
© Босорканя Йовжівна

Випробування

Глава четверта

Клуб

Босорканя Йовжівна
Опубліковано 01.07.2016 / 36826

На що здатна людина заради грошей? Коли вона у скруті? На що ми здатні знаходячись в безвихідному становищі? Де та межа відчаю, за якою людина забуває про всі свої принципи і переконання? Тільки б вибратись із цього болота. Тільки один раз, а потім я щось придумаю. Я більше так не буду робити. В мене не має іншого виходу. Чи можна засуджувати таку людину? Що робити в такій ситуації? Піддатись паніці чи, може, зупинитись і подумати? Кожному своє. Але, пам’ятай любий читачу, в таку годину Диявол не спить.


Вони сиділи на кухні. Випивши пляшку пива Вані стало відносно краще. А Лукас, тим часом, почав випитувати наскільки все серйозно.

- Так, все дуже серйозно. – Відповів Іван. – ці гроші мали піти на погашення відсотків по іпотеці. Якщо за два тижні не матиму грошей, то почнуть нараховувати за прострочення платежу, а далі суцільна яма. Ми можемо залишитись без дому. Що я скажу матері? Що я наробив?

- Все буде добре. Вирішимо ми твою проблему. Слухай мене. Звідки ти думаєш в мене є гроші? – І Люк почав розповідати.

Виявилося, що в їхньому місті працює клуб для жінок, кому за… Це багаті жінки, найчастіше дружини бізнесменів, політиків та різні бізнес-леді. Вони, знаючи, що в їхніх чоловіків зазвичай більш юні коханки, намагались і собі повернути втрачену молодість. Безкінечні процедури, пластичні операції, купа косметики, але це мало допомагає. Для того щоб відчути себе молодою і бажаною, вони приходять у цей клуб. Тут вони можуть знайти собі юного коханця. Адже будучи поруч з молодим чоловіком, вони отримують таку бажану ілюзію юності і краси.

- Не зрозумів? – промовив Ваня. – Там, в цей клуб, потрібні прибиральники чи офціанти?

Люк гучно розсміявся і продовжив:

- Звичайно, що ні. Їм потрібні молоді хлопці, щоб задовольняти бажання дам бальзаківського віку. Адже коханця тут можна, кхм-кхм, – прокашлявся Лукас, - «арендувати» на одну ніч. Заплативши йому за послуги. Уяви, ти за одну ніч заробиш більше ніж зараз за місяць.

- Так це бордель?! Чоловічий?! І ти пропонуєш мені стати проституткою. Ні. Ні, ніколи. Нізащо. Я придумаю щось інше. Влаштуюсь ще на одну роботу. Як ти так можеш? Це ж гидко. – Збиваючись говорив Ваня.

- Ні, то й ні. Але, як щось, моя пропозиція в силі.


Кажуть біда не приходить одна. Чому в певний період нашого життя проблеми сиплють на нашу голову, мов з відра? Здавалося, от-от вирішимо одну, а ні інша на підході. І, вже навіть не помічаєш, як лавиною тебе зносить в прірву.

Так сталося і у Вані. Спочатку проблема з грошима, які він бездумно потратив. Потім мама підхопила пневмонію. І знову була потрібна купа грошей на лікування. Для того, щоб доглядати за матір’ю, він часто відпрошувався з роботи і врешті решт його звільнили. А день виплати все наближався. Відчай, безвихідна ситуація. Не маючи вибору, він погодився на пропозицію Лукаса, бо ж, навіть, на ліки не вистачало коштів. Ваня вирішив, що зробить це, тільки для того, щоб купити ліків і виплатити іпотеку, а далі покине, знайде собі нормальну роботу. Все буде як раніше. А чи буде?

Вечір. Клуб. Цікаво, а як має вести себе жиголо? Ваня ніяк не міг повірити, що погодився на таке. Але ж вибору в нього не було.

- Розслабся, Ваня. Ти занадто скутий. – Сказав Люк йому на вухо, перекрикуючи музику. – Давай вип’ємо. Розслабишся. Я замовлю кальян.

Вони випили текіли, хоч Ваня зарікався більше ніколи не вживати алкоголю, а потім, сівши у зручні крісла, Лукас запропонував хлопцеві скуштувати кальян. Спочатку відмовляючись, згодом Іван вирішив а чому б і не спробувати, втягуючи в себе солодкуватий дим наркотику.

- О, - розсміявся хлопчина, - я дійсно розслабився. Що це за тютюн такий?

- Це не зовсім тютюн, я вирішив, що для тебе буде корисно сьогодні покурити щось трошки «веселіше». Знаючи тебе, Ваня, не здивуюся, якщо ти незайманий. Але не тушуйся, тут таких люблять.

Потім було знайомство з «клієнткою». «І як же ж її звати?» - не міг згадати Іван йдучи з нею до приватного кабінету. Була ніч, а потім було відчуття відрази до самого себе, коли перераховував «зароблені» гроші.

Хоча Ваня дав собі слово, що більш ніколи не займатиметься цим. Тільки раз, останній раз, бо це ж гидко. Але таких «останніх разів» було багато. Хвороба мами виявилась серйознішою, ніж вони на початку думали. Лікування затяглося і її, врешті решт, звільнили з роботи. Потрібні були гроші на лікування і на життя, ще тільки раз, а вже потім…


Так склалося, що в них із Люком вже навіть виробилася традиція: приходячи в клуб, вони випивали по стопці текіли, потім курили «травичку». «Щоб розслабитися і забути, де я знаходжусь. Забути чим займаюсь.» - Щоразу говорив собі Ваня, заспокоюючи совість. Згодом, косяк він викурював щодня, щоб перебуваючи в обіймах кайфу, забути про огиду до себе.


Мама почала помічати, що з її сином коїться щось погане. Вона не розуміла: звідки в нього стільки грошей? Питала про це, але він віджартовувався. Мовляв, зірвав джекпот.

Потім почала помічати і інші зміни, що відбувались з Іваном. Але, щоразу, коли вона робила зауваження, з приводу його дивних, ніби скляних очей чи запаху перегару в кімнаті він відмахувався. Ваня пояснював, що очі в нього такі від постійного недосипу, адже він багато вчиться і працює. А перегар? Ну, випив він з колегами по роботі по пиву, то що, це тепер злочин?

Мати не вірила хлопцю. Вона бачила, що в нього проблеми. Вмовляла. Просила поділитись, може чимось допоможе. Згодом в них почалися постійні сварки. Мамині сльози. Іванова агресивність. І куди подівся той хороший хлопчик?


Його світлість, Князь Темряви, був розчарований. Все складалося так, як він і спланував. Так просто. Чемний хлопчик Ваня, потроху загрузав у болоті розпусти, алкоголізму і наркоманії.

Жаль. Щось в ньому було? Люциферу було трохи шкода хлопця. Він йому сподобався. І чим, цікаво? Можливо своєю наївністю? Відданістю сім’ї і матері. Але потроху все змінювалося. Скоро від наївного хлопчика не залишиться нічого. Після всіх випробувань він стане іншою людиною. А от хорошою чи поганою, вирішувати йому самому. Людині завжди дано право вибору, навіть коли вона стоїть перед лицем диявола.

- Щось є в цьому хлопцеві. Дехто б вже давно здався, віддавшись на плин життя, заглушивши голос сумління, але його Душа бореться. Щоразу, коли він приходить до себе чи то з дурману наркотику, чи то після «важкої» ночі, його це довго мучить. Ця відраза до себе. Він намагається подовгу змити її у душі, а деколи навіть виплакати сльозами. Це значить, що в ньому все ще йде боротьба добра і зла. Морок, поки що, не зміг повністю охопити його душу. Але випробування поки не скінчились. Тому не відомо, яка частина його єства переможе: темна чи світла? Цікаво, що буде далі? – сказав Люцифер, ніби проговорюючи свої думки вголос, спілкуючись зі своїм помічником Бельфегором, і п’ючи витриманий віскі на терасі старовинного будинку. – Побачимо, любий демоне. Побачимо, що буде далі.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
30.06.2016 Проза / Повість
Випробування (Глава третя)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
23.10.2016 © Олена Яворова / Есе
Твоє пекло чийсь рай
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
Повість
07.07.2016 © Олена Яворова
Записки божевільного (Глава перша)
01.07.2016
Випробування (Глава четверта)
28.06.2016
Випробування (Глава друга)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 67  Коментарів: 9
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.07.2016 10:02  Тетяна Белімова для © ... 

Ну Ви вже взяли відразу бика за роги! Дещо гіперболізовано, як на мене, але в житті, ясна річ, трапляється і не таке. Ніколи не стикалася з таким, можливо тому таке "круте піке" в житті Вані видається дещо схематичним.

Зовнішня канва подій чітка і виразна, а от щодо психологічних портретів - тут би можна була Ваню дещо глибше показати. Це моя думка, звісно. Вам, як авторові, видніше))

Бажаю успіху!

Чекаю продовження.

P. S. Бідний Ваня... Його дуже шкода. Доля до нього надто жорстока. Чи це він аж надто слабохарактерний?

 01.07.2016 22:48  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Так і робитиму. В мене замало досвіду, поки що. Але пройде час. Дякую Вам за все. 

 01.07.2016 22:45  Панін Олександр Мико... для © ... 

Даний твір можна дописати, дати відлежатись, потім, потроху перечитувати і виправляти. 

 01.07.2016 22:40  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Зараз у мене головна мета дописати даний твір, не збиралася писати щось настільки масштабне. Адже для людини, яка взагалі почала писати місяці зо два тому, для фейсбуку, і то писала тільк невеличкі оповідання і віршики, це занадто масштабно. Я планувала оповідання, ну можливо 2 частини, а вийшло, що вийшло. Оповідання даються мені легше, а тут...язамахнулась на те, що не в силах витянути, так мені здається... вже навіть шкодую, що почала...
Вірші продовжуватиму писати, як і оповідання. Але після цього твору візьму тайм аут. Треба зібратись з думками))
Дякую Вам за підтримку і за Ваші коментарі 

 01.07.2016 22:32  Панін Олександр Мико... для © ... 

Бажаю успіху. не кидайте вірші, пишіть якнайбільше, хоча б "у стіл". 

 01.07.2016 22:30  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Я вас розумію, сама така. Коли читаю книгу, то мимохідь придумую свій сюжет.
Я правда, не знаю. може й так. В кінці для мене важливо відобразити саме думки і переживання Вані, хоча фінальний коментар від пана Д., має бути... 

 01.07.2016 22:26  Панін Олександр Мико... для © ... 

Ваня збереже світлу душевну основу, як би його не вразила

доля. Пан Лю. зітхне з полегшенням, у Вані він бачить себе ще до власного гріхопадіння.

Пробачте, що втручаюсь у сюжет, захопився.

 01.07.2016 22:18  © ... для Панін Олександр Миколайович 

У кожної людини в Душі є поєднано світло і темряву.Вони щодня борються в нас. Так само в мого героя. Він бореться не з дияволом, він бореться з самим собою. Ми завжди маємо вибір. А Ваню,ще чекає випробування і яким він з нього вийде, хто знає... 

 01.07.2016 22:08  Панін Олександр Мико... для © ... 

Здається, що Ваня не стане на сторону зла. Добра у Вас містика. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
06.01.2012 © Т. Белімова
22.09.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди