Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
05.07.2016 11:02Оповідання
Про дитинство  Про батьків  
Короткі історії про дітей
151000
Без обмежень
© Каранда Галина

Короткі історії про дітей

історія перша

Тарас

Історія правдива. Імена змінені.
Каранда Галина
Опубліковано 05.07.2016 / 36855

Ми поміж собою називали його "головою колгоспу". Трішки повненький, поважний, статний блондин. Коли Тарас казав "ні", то це означало "ні". Це багато значить для чоловіка. Навіть якщо чоловіку тільки 4 роки.

Мені він дуже подобався. Хоч і добряче псував роботу. Ось знову маю виправдовуватися перед керівництвом, чому на колективній фотографії немає Тараса. Фото потрібні для того, щоб показати людям, як багато у нашому притулку покинутих діток, які вони всі милі та як вдячні їм, щедрим і милосердним благодійникам, за їхню доброту. Це логічно і правильно. Люди мають бачити, для кого вони жертвують свої кревні. Люди заслуговують на "спасибі", і декому з них буває приємно почепити в себе в кабінеті вичурну подяку з сяючою фотографією усміхнених, ощасливлених ними дитячих личок.

Ощасливлені личка здебільшого досягалися шляхом банального "чіііііз", але згорнуті на грудях руки, опущена голова та надуті щоки Тараса явно не сприяли взяттю такої ідеалістичної картинки в рамочку.

І я знала, що боротися марно. Якщо інших дітей ще можна було якось вмовити, підкупити, одурити, розсмішити, то якщо Тарасик сказав "ні"... Це я зрозуміла ще в перший день, коли рідна бабуся привела хлопчика і його на рік молодшу двоюрідну сестричку Настю до притулку.

"Бабуся" мала років 40, біле фарбоване волосся, яскравий макіяж, коротку спідницю і високі підбори. Дві її дочки подалися десь у мандри, залишивши на неї своїх дітей. Як тільки Насті виповнилося 3 рочки, державні виплати припинилися, і жінка привезла внучат до нас. Її можна зрозуміти: роботи немає, живе в орендованій хаті... Тут діти принаймні точно будуть нагодовані...

Та Тарасик не хотів нічого розуміти. Він відвернувся від усіх, згорнув рученята на грудях і мовчав.

З Настею було легше. Надто мала, аби розуміти, що відбувається. Її можна забавити лялькою, залучити до гри. Вона була найменша серед дітей, тому відразу стала загальною улюбленицею. Кожен, хто приходив до притулку, прагнув узяти її на руки, поусюсюкати, нишком витираючи непрохану сльозу. Настя швидко просікла цей момент і навчилася мати з того вигоду.

А от Тарасик не хотів жодної вигоди. Я поважала його впертість, навіть більше - я заздрила його твердості і вмінню обстояти свою мовчазну рішучу самотність. Ця неслухняність не мала нічого спільного з неслухняністю інших дітей. Ні хитрощів, ні підступу, ні бешкетності у ній не було. Він просто ніколи не робив того, чого робити не хотів. Мовчки і послідовно. "Ні" - значить НІ!

Поступово хлопчина відтанув. Вихователі зуміли знайти до нього підхід. Він вже значно рідше казав "ні". Навчився сміятися, охоче вчив віршики, з радістю виступав. (А "концертів" завжди багато, бо ж благодійники мають бачити, які таланти відкриваються завдяки їхніму милосердю. І це теж є логічним і правильним)

Умови в притулку дійсно хороші. Більшість "домашніх" дітей і близько не бачать такого харчування, одягу, іграшок та дозвілля, як ці, відштовхнуті неблагополучними батьками, діти. Однак, на канікули малечу розбирають у бажаючі, здебільшого віруючі, сім’ї, аби показати з середини, що таке "родина". Так сталося, що Тарасик з Настею потрапили аж на Хмельниччину. І дуже сподобалися подружжю, в якого гостювали. Пара мала двійко своїх дітей, непоганий достаток і справді добрі серця. Після других гостин Тарасик називав їх мамою і татом і знав, що вони його заберуть. Разом з Настею. Назавжди.

Рідна бабуся час від часу провідувала дітей. В неї нічого не мінялося. Та сама чужа хата, те саме безробіття. Мандрівні дочки її іноді з’являлися на горизонті і зникали знову. Пройшло майже три роки, і мати Тараса була позбавлена батьківських прав.

Хмельницька родина приїхала по хлопчика. Але виявилося, що на нього претендує ще одна сім’я, з його рідного району.

А закон надає перевагу місцевим усиновлювачам. Крапка.

...

Тарас згорнув руки на грудях і похнюпився. Він ніколи не робив того, чого не хотів. Усі знали, що вмовляти його було марно. Але вмовляли. Потім він плакав. І всі знали, що він дуже рідко плаче. Тому плакали разом з ним. Але дорослі - це люди, які постійно роблять те, чого робити не хочуть...

Дуже хочеться вірити, що все, що робиться, - на краще. І Тарасик буде таки щасливим у новій родині на своїй малій батьківщині, де його іноді провідуватимуть рідні бабуся, мати й тітка. До речі, через місяць вирішуватиметься справа по позбавленню батьківських прав Тарасикової тітки, Настиної мами... Настя зараз на канікулах вже в іншій родині...

Ця історія обов’язково матиме посткриптум...

Лубни 05.07.2016
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
02.07.2016 Поезії / Вірш
Знову шукають жертву на роль героя
17.07.2016 Поезії / Вірш
Ми Бога творимо по образу своєму
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
09.12.2016 © Олег Корнійчук / Оповідання
Утилізатор
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
Оповідання Про батьків
05.07.2016
Короткі історії про дітей (історія перша)
27.04.2016 © Ірина Мельничин
Зелена рута крізь білий сніг
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.94 (МАКС. 5) Голосів: 16 (15+1+0+0+0)
Переглядів: 90  Коментарів: 36
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.10.2016 08:01  Зав`ялова Валентина для © ... 

Взяло за серце.  

 02.10.2016 04:35  роман-мтт для © ... 

це жахливо: такі ситуації - неприпустимі! дітей держава розглядає як домашніх тваринок. далі мовчу - в мене складні відносини з цією державою. 

 06.09.2016 09:53  Нос Зоя для © ... 

Дуже шкода... 

 06.09.2016 09:51  © ... для Нос Зоя 

навряд, чи я знатиму продовження його історії. Він же тепер не в нас...
є купа історій інших дітей, але існують причини, що не дозволяють мені виставити їх на загал... 

 06.09.2016 09:01  Нос Зоя для © ... 

Ой....навіть не знаю, що сказати. Дуже хвилююче! Я не можу назвати себе сентиментальною людиною, але мене заділо за живе. Я чекатиму продовження його історії 

 06.09.2016 08:30  © ... для Карабєн-Фортун Катерина 

та да... 

 06.09.2016 01:57  Карабєн-Фортун Катер... для © ... 

ну чого люди думають, що дитина - це забавки!!!! Сюсі-пусі і все! Це ж Людину треба виховувати - з великою любов`ю та терпінням! Сумно. Дуже сумно, що не віддали дітей тій родині, з іншого району, яка б обох узяла((((

 05.09.2016 12:59  © ... для Тадм 

продовження...
Доки відбулися всі суди по мамі дівчинки, сім`я, що забрала хлопчика, устигла відчути, що не так то воно просто - виховувати дитину... І дівчинку взяти не захотіла.
Малу забрала інша сім`я з району., 

 05.09.2016 12:58  © ... для Карабєн-Фортун Катерина 

продовження...
Доки відбулися всі суди по мамі дівчинки, сім`я, що забрала хлопчика, устигла відчути, що не так то воно просто - виховувати дитину... І дівчинку взяти не захотіла.
Малу забрала інша сім`я з району., 

 13.08.2016 21:51  Оля Стасюк для © ... 

Ого... Сильна історія. І дуже гарно написано. Чітко і з потрібними акцентами.  

 04.08.2016 11:54  © ... для Карабєн-Фортун Катерина 

сама чекаю... в понеділок було чергове засідання суду по позбавленню мами дівчинки батьківських прав, але результати мені поки не відомі. 

 04.08.2016 07:01  Карабєн-Фортун Катер... для © ... 

Дуже сумно, що наша залізобетонна бюрократична система ніколи не враховує, що у людини, навіть маленької, є свої почуття. Сумно. Продовження цієї історії є? 

 16.07.2016 16:39  Георгій Грищенко для © ... 

Дуже гарне оповідання.Натхнення Вам1 

 08.07.2016 22:12  СвітЛана для © ... 

Проникливо, Галю. Прочитала раніше. Завжди бере за живе твоє слово. Чудово моя оцінка! 

 07.07.2016 23:47  © ... для Меньшов Олександр 

дякую. з віком фрази дійсно коротшають).  

 07.07.2016 23:26  Меньшов Олександр для © ... 

"Але дорослі - це люди, які постійно роблять те, чого робити не хочуть..." - це сильна фраза. Ніби й проста, але тим й бере.
Епілог почався коротенькими фразами - гарний ход. Це надає реалістичності. Вони як цвяхи під молотком. Раз - забив. Два - забив... Гарно. Сподобалось. 

 06.07.2016 20:52  © ... для Олег Буць 

сестричка двоюрідна. рідних віддають тільки разом, крім особливих випадків. ЇЇ мати ще не позбавлена батьківських прав. Суд на днях. Я не знаю ще, може вони і її візьмуть. 

 06.07.2016 19:02  Тадм для © ... 

чекатиму продовження історій з нетерпінням 

 06.07.2016 17:55  Олег Буць для © ... 

не знаю, чи буде добре хлопчику в новій родині. не знаю,чи буде тим людям добре з прийомним сином. взагалі нічого не знаю. люди, котрі приїхали вибирати дитину, знаючи, що в неї є тут ще сестричка, беруть лише одну дитину... це так багато про них говорить, що просто не знаю... 

 06.07.2016 06:44  Георгій Грищенко для © ... 

На жаль правдива історія написана чудовим автором. Успіхів Вам бажаю! 

 05.07.2016 19:27  © ... для Тетяна Чорновіл 

так. 

 05.07.2016 19:13  Тетяна Чорновіл для © ... 

Сумно до болю.
А таким матерям і бабусям нема прощення.
Хоч що б вони не бубоніли в знак виправдання.
Та не про них тут ідеться. 

 05.07.2016 19:02  © ... для Олена Яворова 

спасибі 

 05.07.2016 18:52  Олена Яворова для © ... 

Важко читати такі історії, і чом дітлахам випадає така доля... які уроки мають винести... або чому навчити нас - тих, хто має більше (на перший погляд). Сподівання на щасливе продовження. 

 05.07.2016 18:44  © ... для Тадм 

я напишу, чим закінчиться. Можливо, і ці заберуть ще й дівчинку... 

 05.07.2016 18:42  Тадм для © ... 

важко читати, але писати про це потрібно, особливо тому, що це реальні діти, реальні долі. Шокує те, що перевага надається місцевим. Ні розумію, якби йшлося про зарубіжне всиновлення, але ж тут, наскільки зрозуміла, родина з Хмельниччини була готова всиновити обох діток.....

 05.07.2016 18:23  © ... для Сліпокоєнко Роман 

дяк) 

 05.07.2016 18:14  Сліпокоєнко Роман для © ... 

І гарно, і слізно, і з надією...... 

 05.07.2016 18:01  © ... для Олена Вишневська 

так. тема серйозна. 

 05.07.2016 18:00  © ... для Ольга Моцебекер 

дякую.
я вже і так, і сяк думала. Не знаю поки.  

 05.07.2016 16:42  Ольга Моцебекер для © ... 

Галино, подумайте над циклом. Може не варто зупинятися. Як на мене, людям потрібна така інформація для переосмислення взагалі теми, або чогось у своєму житті і житті ближніх. В мене теж є кілька історій про покинутих діток з абсолютно протилежними результатами після удочеріння ("Чужа" й "Ниточка життя"). Багато хто з читачів сприймає як літ.видумку, хоча насправді - основа з життя й там, і там. Ваш цикл сприймався б реальніше, бо пишете історії з внутрішньої точки кола. Як на ...

 05.07.2016 16:19  Олена Вишневська для © ... 

серце болить за знедолених діток... важка тема! 

 05.07.2016 15:58  © ... для Анна Ольтенберг 

дякую, що прочитали.
Чесно кажучи, я не знаю, чи маю право це писати, бо це реальні діти і долі, і все дуже свіже.
Свідомо не застосовувала жодних літературних прийомів. Не хочеться прибріхувати. прикрашати і давити людям на жалість. От тільки імена змінила з етичних міркувань. Думала робити цикл, але, мабуть, зупинюся таки. Принаймні поки. 

 05.07.2016 15:52  Анна Ольтенберг для © ... 

Як це боляче і сумно... і про таке треба писати. 

 05.07.2016 11:57  © ... для Іванка Світла 

дай Бог... їх багато...
дякую. 

 05.07.2016 11:20  Іванка Світла для © ... 

Зворушливо до сліз... Хай все буде добре у цих діток... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
18.09.2013 © Тетяна Белімова
12.04.2014 © СвітЛана
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди