06.07.2016 14:42
для всіх
144
    
  2 | 2  
 © Ольга Терен

Не дам я сонце загасить!



Зведу стіну. Ключі від брами

Ти вже не зможеш підібрать.

Ти атакуєш вже словами, 

Яких не хочеш вибирать.


Нема тепла – нема довіри.

Душа забилася в куток, 

Зіщулилась побитим звіром

І вчить невивчений урок.


Вмирають ніжності цілунки, 

Сльозами серце вже стіка.

Твоя любов, як подарунки:

Дарує й забира рука.


Чужий. Чужа. Я хочу неба!

А ти тримаєш в кулаці.

«Синичко, так тобі і треба!» -

Мені сказали очі ці.


Втікаю в сни свої дівочі

Співати радісних пісень.

Там я стояла до пів ночі

Серед заквітчаних вишень.


Там я по-справжньому раділа, 

Цвіла, допоки вітер злий

Не остудив душі. І зріла

В тобі ненависть – плід гіркий.


Переживу. Переболію.

Не дам я сонце загасить.

Я буду йти одна. Я вмію

Лиш в Бога мудрості просить.



Лебедин, 2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!