Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.07.2016 18:18Повість
 
Записки божевільного
40000
З дозволу батьків
© Олена Яворова

Записки божевільного

Глава перша

Лікування

Для Кузі
Олена Яворова
Опубліковано 07.07.2016 / 36889

Зрада.

Пульсом у скронях – єдине слово, єдине відчуття – зрада.

Я їхала додому із реабілітаційного центру професора Євтушенка. На передньому сидінні таксі мама – теревенить із водієм – як і завше, все добре, все чудово, – я на задньому – очі по сторонах, ніж у серці – бо зрада ж, зрада.

– От і добре, от і приїхали, зараз будемо вдома, – мама виходить з машини, виносить мене, швидко розраховується із водієм, посмішка, нічого не сталося, все чудово, Оленка на лікуваннячко тепер буде їздити.

У дупу.

Зачиняюсь у своїй кімнаті, дістаю клаптик паперу, ручку, виводжу дату – розбурхана, збентежена, – та швидше, швидше…


11 травня 2000

Знову на лікування поїхали. Були процедури, призначили уколи. Все, більше туди не поїду! А хоча… хто мене спитає, та мене, якщо треба, мама силою туди потягне. Обманщиця! Всі зрадники! Мене нудить…


Зрадили. Вони – зрадили. Усі – сьогодні. Їхала до центру – мовляв, зроблять масажик, ну ще голкотерапію. Скривилась – то ж боляче край. Та – потерплю. Оленка терпелива. А приїхала – й одразу: окрім усього ще по два болючих уколи на день, мовляв, так і планувалося, інакше не можна.

І мама про це знала, знала, знала!

Чом вони такі, усі такі? Знають, що брешуть, знають, що зрадять – й не зкривляться. Огидні… Очі не в небо – у пошарпану стелю, думки – у майбутнє - три тижні процедур і уколів, привіт. Три тижні – по два уколи на день за виключенням вихідних. Витримаю, переживу? Та з глузду з’їду.

Й розревлася.

* * *


Голкотерапія – то як медитація. Тобі встромляють голки у чутливі точки, спершу трохи боляче, а потім кайфуєш. Вже два тижні – зо дня на день я на процедурах у реабілітаційному центрі. «Ні, кардинально нічого не вдіємо, – одразу відрізав головний лікар, – лиш підтримати загальний стан, загальмувати прогресію захворювання». Загальмувати? А що тут загальмуєш, хвороба невпинно відвойовує плацдарми – спершу їй «здалися» ніжки – ще у першому класі, хоп – і ти вже не ходиш. Гайда у візочок. Потім – руки, якими все складіше ставало вдягатися, як то я робила раніше, щось діставати, просто – простягати догори. А ще ж – спина. Хоп – і викривилась, бо заслабкі м’язи, а кістки пруть. Ростуть. А м’язи не тримають. Атрофія ж, як там у медичній картці записано. Ага. Дідькова.

А тут мені «загальмують». Вже чула. Від «бабок» чула, від професорів чула. Добре хоч не кажуть «поставимо на ноги». Се я від бабок чула частіше.

День у день зранку – мама замовляє таксі, ми їдемо до центру Євтушенка, мені штрикають два уколи – я не плачу, не мала вже, «мені тринадцятий минало» - як там у Кобзаря, - потім встромляють медитативні голки – це я собі придумала: «голки, як медитація», - ще масажують – і додому.

Краса.

Ненавижду.

А до Кобзаря просто байдужа. Як і до усієї тої читанки, що задають у школі. Я на надомному навчанні. Раз на день до мене приходить вчителька з якоїсь з дисциплін, з годину ми сидимо віч-на-віч – не ухилишся від запитань-перевірок, не «здуєш» зі шпори.

Я бубню під ніс відповіді. Сумні дні та й усе сумнюще, а школа – то є один з найнудніших обов’зків. Впіввуха слухаю вчительку, дописую вправу, прощаюся – і гайда у світ електронних розваг. Добре є компьютер. Ото він мені розрада. Я граю у Fallout 2. У віртуальному світі я – Обрана, єдина хитка надія людства опісля апокаліпсису, коли апріорі не лишилось ніяких надій. А я є. І більше мене, беззаперечно, ажніяк не у реальному світі.

Світі уколів, зрад, шкільних завдань, нечастих зустрічей із подружками й друзями.

До речі, через п’ять днів мені виповниться чотирнадцять.

А на День Народження ж мають зібратись усі-усі? Велика компанія, і подарунки, і багатий стіл, і вітання, і торт? Хочу цього. Сподіваюсь на це.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
04.07.2016 Проза / Мініатюра
Про сконцентрованість на собі
10.07.2016 Привітання / З днем народження
ЗАПИСКИ БОЖЕВІЛЬНОГО (ГЛАВА друга)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Останні краплини
05.11.2016 © Кисиленко Володимир / Новела
Гроші не пахнуть
20.10.2016 © Олена Вишневська / Новела
По той бік дверей
30.09.2016 © Карабєн-Фортун Катерина / Нарис
Сповідь на диктофоні
28.09.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Оповідання
Страсті христові
Повість
08.07.2016 © Меньшов Олександр
Analogia entis (Глава 1)
07.07.2016
Записки божевільного (Глава перша)
01.07.2016 © Босорканя Йовжівна
Випробування (Глава четверта)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 87  Коментарів: 16
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.07.2016 21:45  © ... для Каріна Зарічанська 

Так і є - писалось від душі і без вигадок-прикрас. Життя є найкращою прикрасою. Дякую, що завітали і дуже приємно чути, що твір сподобався. Вже маю продовження!) Тож ласкаво прошу) 

 13.07.2016 15:56  Каріна Зарічанська для © ... 

Чудовий твір! Стиль гарний, та й відчувається, що написано немов від душі. Як серце казало, так і писалось! Дуже гарно, мені надзвичайно сподобалось! 

 13.07.2016 09:09  Іванка Світла для © ... 

Обов`язково прочитаю! ))) 

 12.07.2016 10:54  © ... для Іванка Світла 

Дякую! Вже є продовження http://probapera.org/publication/13/36962/zapysky-bozhevilnoho.html 

 11.07.2016 18:53  Іванка Світла для © ... 

Дуже зворушливо.., є над чим задуматися... 

 08.07.2016 12:41  © ... для Ольга Моцебекер 

Дякую, пані Ольго. Я старалася передати емоції героїні якумога правдивіше, спеціально нічого не прикрашаючи, не створюючи образ якогось "середнього" підліточка - бо ж вони, хай там що, а дуже різні - є й що зовсім інакше б сприйняли ситуацію, думаю, є дуже мудрі, не по роках, підлітки, є трудяги, бо навчені змалку, а є розбещені вкрай - загалом, перелічувати можна багацько. А відгуки або їх відсутність... з одного боку, відгуки це зворотній зв`язок - і він важливий. З іншого, так, погоджуюсь із Вами - коли нема чого сказати, зовсім не означає, що прочитане не сподобалось. Або навпаки - ажніяк не припало до душі читачеві - а критику ще важче написати, ніж схвальний відгук. 

 08.07.2016 12:27  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую за побажання і відгук! Приємно, що написане припало до душі, так, звісно, скоро буде продовження.
От і мені б хтілось, аби оповідка трапилась тим, хто у подібній, подібних ситуаціях перебуває й відчуває щось на кшталт - от, наприклад, підлітки й взагалі відчувають усе дуже гостро, а хто постарше - той просто згадає. 

 08.07.2016 09:04  Тетяна Белімова для © ... 

Олено, мені здається, Ваш твір стане в нагоді багатьом людям, особливо тим, хто перебуває в подібній до тої, що Ви описуєте, ситуації.

Гарно написали. Мені дуже сподобалося. Буду чекати продовження історії!

Успіху Вам))

 08.07.2016 08:19  Ольга Моцебекер для © ... 

Добре передано стан душі героїні, потреби та проблеми. Пишете добре. 

Автори порталу залишать, напевно, коментарі, але якщо не буде від читачів відгуків, не турбуйтесь.  Впевнена, читатимуть. Просто є проза після якої хочеться помовчати. Є такий вислів, "якщо тобі відповіли мовчанням, це ще не значить, що не відповіли". Відповідь є завжди. Просто пишіть.

 07.07.2016 18:58  © ... для Каранда Галина 

Приємно, що трішки потішила) Ціла касета про Кузю була - надихав. 

 07.07.2016 18:55  Каранда Галина для © ... 
 07.07.2016 18:52  © ... для Каранда Галина 

Се мій улюбленець-котик.

Я для нього писала вірші.

Він - найкращим котиком був (Кузя помер).

А от історія і віршик про нього російською.

Був написаний, коли мала 9 рочків.

Історія, ясно, вигадана. Папуги й оксамитові подушки - то, ба, фантазія.


Жил себе котик Кузя. Он был котик важный.

Спал на бархатных подушках, общался с собаками,

ловил попугая. Один раз принесли магнитофон,

он как мявкнет в магнитофон, а то было на конкурс,

все записалось плохо, выбили Кузю и выгнали.

Пошел он в другой дом. Там его при...

 07.07.2016 18:46  Каранда Галина для © ... 

А Кузя - хто? 

 07.07.2016 18:42  Каранда Галина для © ... 

це аргумент)))))))) 

 07.07.2016 18:32  © ... для Каранда Галина 

Дякую! Та захтілося)) 

 07.07.2016 18:29  Каранда Галина для © ... 

стиль подобається.
А що спонукало написати саме на таку тему, та й ще й від першої особи?  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
12.04.2011 © Закохана
23.02.2013 © Тетяна Белімова
20.03.2015 © Вікторія Легль
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди