Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
07.07.2016 19:52Нарис
Про людину  Про любов  Про душу  
Пам`ять
60000
Без обмежень
© Ольга Моцебекер

Пам`ять

Ольга Моцебекер
Опубліковано 07.07.2016 / 36895

Чорні балетки моєї майже дорослої доньки стоять у коридорі біля дверей, балетки з м`якої шкіри, модель з закругленим носком та тонкою прошивкою посередині. Такі ж були і в тебе. Я пам`ятаю. У тебе таких було декілька пар. Одні — з прошивкою посередині червоною ниткою — на кожен день, другі — з тонесеньким зеленим візерунком — на вихід, ще одні з прошивкою блакитною ниткою «про запас». Навіщо тобі однакові шкіряні чорні туфельки з невеликими відмінностями? — подумала я лише раз. Потім ці чорні балетки ніби стали невід`ємною частиною твого образу для мене, а тепер і спогадами про тебе, моя рідна.


Я пам`ятаю. Все пам`ятаю... Пам`ятаю твої очі, безліч дрібних зморшок на обличчі, твоє довге волосся. Я і зараз можу відчути свою долоню у твоїй руці. Пам`ятаю твої руки — невеликі, натруджені, але такі рідні. Як ти ласкаво гладила по голові, хіба забути? Ти й зараз ніби поруч.


Пам`ятаю твоє вбрання: вишиті старовинними знаками і візерунками лляні сорочки, довгі, темні спідниці, жилетки та піджаки. У пам`яті збереглися всі барви твоїх фартухів з кишенями, візерунки твоїх хусток. Завжди у хустинці, яка приховувала красу твого волосся, виходила ти на вулицю. Проте увечері перед сном, коли ти розчісувала своє довге волосся, що спадало чорною хвилею нижче колін, я милувалася тобою, захоплювалася твоєю вродою, й дивувалася, чому ховаєш цю красу. Пам`ятаю, що з часом мама підстригла тобі волосся, воно стало тонким та сивим. Але у моїй пам`яті так і залишилася твоя ріка волосся й твоя жіноча краса, моя бабусенько.


Хіба забудеш наші посиденьки? Пам`ятаю, як тріщить у грубці вогонь, поруч на мотузці сушиться мій одяг, а я сиджу у тебе на руках і слухаю твої історії. Відчуття захищеності, безпеки, тепла і зараз зі мною при цьому спогаді.


Мені не забути історію твого заміжжя. Коли ти розповідала про знайомство з моїм дідом і про те, що тебе видавали за нього заміж родичі зовсім юною, я сиділа тихо, боячись, що ти зупинишся і не розповіси далі. Але ти розповіла, що ви йшли з дідом на вінчання до церкви через міст. Тобі не хотілося виходити за нього заміж, тому що ти ще не любила його. Ви були однолітками, він був нижчим й занадто худим. Тобі хотілося скинути його з мосту в річку, а не виходити заміж. Я не могла перебити твою розповідь питанням, але пам`ятаю своє внутрішнє обурення: «Як так не хотіла йти за діда?» Я ж пам`ятала діда лише по одній вцілілій після війни фотографії. Для мене він був красивим, ставним і високим, чужим і одночасно таким рідним. А ти неначе почула мій тихий внутрішній протест, сказала, що покохала діда пізніше, що він через рік підріс, а потім став набагато вищим за тебе, змужнів, на нього стали задивлятися інші жінки, зізналася, що тебе іноді це навіть засмучувало.


Знаю, ти кохала діда все життя. Пам`ятаю, як приходив тебе сватати «чужий дід». Ви поседіли на лаві під високим ясенем зовсім недовго й розійшлися, адже окрім мого діда тобі більше нікого поруч не хотілося бачити. Розповідали, що «чужий дід» не здавався, через кілька років знову намагався покликати у свій дім доживати віку. Але твоїм посивілим очам на старість, напевно, хотілося бачити лише дітей та внуків, бо в їхньому голосі, поглядах, рухах жив той, кому віддала своє серце занадто давно — ще до війни.


Пам`ятаю усі твої історії про дитинство, про голод, про війну, про людей. Не забути, скільки в них було болю. Але мені не забути і скільки в тобі було сили, любові й ніжності, моя бабусенько. Все пам`ятаю… Відчуваю.


Пригадую твої останні роки. Ти висохла, стала майже прозорою, маленькою, обличчя в роках-зморшках, очі втратили колір, але жіноча сила відчувалася в тобі й тоді. Ти була завжди берегинею нашого дому.


Я пам`ятаю найстрашніший день у твоєму житті - день, коли ховали твого онука. Ти вже не вставала, не могла навіть вийти попрощатися. До тебе тільки раз його піднесли. Усі вийшли з дому, і ти потім залишилася одна з своїм болем. Ти пережила синів, чоловіка і багатьох близьких, твої діти були вже з сивиною, а ти несла тягар своїх років, схиляючись все нижче і нижче до землі. Проте тоді небеса не покликали тебе до себе, а покликали молодшого онука. Я не бачила тебе, люба моя, того дня. Вірніше бачила лише очима, а душа була далеко від тебе. Але сьогодні я знову побачила тебе, моя рідненька, - маленьку, самотню жінку, яка сидить на ліжку й не може встати, провести онука, готову помінятися з ним місцями, аби лише на те була воля небес. Ти молила про це, проте небеса не почули. Я обіймаю тебе зараз, моя бабусенько. Подумки обіймаю.


Пам`ятаю все про тебе, твої пісні, твою посмішку і твої сльози. Можливо, тому звідти — із-за не пройденої мною ще межі — ти мене оберігаєш і нагадуєш про себе через сни. Хоча не лише уві сні являєшся ти мені, ти живеш нині у посмішці моєї мами, в очах твоїх онуків, ти живеш у мені й зі мною. Де б не була твоя душа, я люблю і пам`ятаю тебе, моя бабусенько.


Чорні балетки стоять біля дверей. Пам`ять, як вікно у минуле, — поглянув, помилувався і пішов далі. Життя продовжується. Дорогою життя легше йти, коли поруч серця, сповнені любові, рідні душі.


_


Присвячено Плаксій Ганні Семенівні

м.Васильків
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
21.05.2016 Проза / Новела
Руда
03.08.2016 Проза / Мініатюра
Полетіли
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Нарис Про душу
23.07.2016 © Малиновська Анна
Рідна людина
07.07.2016
Пам`ять
19.03.2016 © Улько Сергій
Смерть
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 6 (6+0+0+0+0)
Переглядів: 90  Коментарів: 16
Тематика: Проза, Нарис
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 19.07.2016 23:12  © ... для ОлексАндра 

Так приємно, що поділилися враженням та спогадами. Вдячна за відгук. 

 19.07.2016 19:21  ОлексАндра для © ... 

Згадалась своя бабуся, розчулилась... Лише зараз зрозуміла, що не мала навіть фотографії діда - лише бачила на надгробку. Сумно стало трохи, теж бережу пам"ять про них як цінний скарб.
Сильно, пані Ольго...
Дякую Вам 

 09.07.2016 12:50  © ... для Тетяна Белімова 

Так. Дивлячись на чорнобривці часом Її згадую. Багато саме чорнобривців при ній росло у дворі.

Дякую за увагу й таке тепле ставлення. Ціную.

 09.07.2016 12:48  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Танечко. Різні, але неповторні.Я розумію тебе й без зайвих слів). Гарного дня. 

 09.07.2016 12:43  © ... для Меньшов Олександр 

Звичайно, слово несе в світ різне сприйняття. Приємно, що поділилися враженням та виниклою асоціацією. Цікаво. Колись я зустрічала опис у А.Рымаренко приблизно ось такий - "Він серед світлої кімнати з великою кількістю дверей. Сидить у кріслі, а ми всі як діти, то забігаємо до нього, то вибігаємо, то заходимо в одні двері, то в інші. Він за нами спостерігає з любов"ю як Батько". Хто зна. 

 09.07.2016 12:30  © ... для Анна Ольтенберг 

Вдячна, Анно, що лишили відгук. Добре, що так сприймається. 

 09.07.2016 12:28  © ... для СвітЛана 

Дякую, СвітЛано, за теплоту слів. Вдалого дня. 

 08.07.2016 22:06  СвітЛана для © ... 

Завжди дивувалась і захоплювалась Вашими душевними творами, Олю. Дуже світло і зворушливо.... 

 08.07.2016 22:01  Анна Ольтенберг для © ... 

Написано з безмежною любов`ю, а тому щемливо і проникливо! 

 08.07.2016 13:45  Меньшов Олександр для © ... 

Сподобалося, буду чесним. Залишився такий собі пріквус скорботи, тонкий наліт смутку.

В голові навіть виникла якась дивна асоціація: люди йдуть з життя, а в божому домі з`являється новий пухкий книжковий томик. Вечорами Він сидить на веранді і коротає час за читанням  захоплючого роману... (прошу вибачення, якщо цим порівнянням міг образити)

 08.07.2016 08:51  Тетяна Белімова для © ... 

не можу не написати про ілюстрацію, яку ти підібрала до свого нарису. кращої не може бути. 

 08.07.2016 08:46  Тетяна Белімова для © ... 

Олю... Сила любові, вкладена у твої слова, не може не вражати...
Який світлий і піднесений твір ти написала. Легкий і виразний! І такий мені рідний... Не знаю навіть чого. Може тому, що й мою бабусеньку звали Ганною Семенівною. Але вона була такою відмінною від твоєї)))
Це не передати словами. Я відчуваю це, а висловити не можу... 

 07.07.2016 20:45  © ... для Каранда Галина 

Так, світла пам"ять... Більше 15 років вже пройшло, як немає бабусі Гані, але тих, хто дарував любов, не забувають. Дякую за чуйність та увагу, Галино.

 07.07.2016 20:37  © ... для Олена Яворова 

Саме так, Оленко. Допоки про людину пам"ятають, вона живе. Вдячна за небайдужість та щирість. 

 07.07.2016 20:12  Олена Яворова для © ... 

Людина жива, допоки жива пам`ять про неї. Дякую Вам за зворушливий твір. 

 07.07.2016 20:04  Каранда Галина для © ... 

світла пам’ять... 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +32
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
09.12.2010 © Тундра
18.11.2014 © Сьомін Валерій Олексійович
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди