08.07.2016 22:01
Без обмежень
63 views
Rating 5 | 2 users
 © Вулпекула

Зворотнім шляхом

Спалахують думки - тривоги діти, 

останнім часом всі чомусь до ночі, 

а я не знаю де ся притулити, 

аби не чути мову неспівочу.


Вона ворожа стала, хоч i рідна, 

й нічого з цим я вдіяти не здатна, 

тому що нею віддають огидні

страшні накази від рашиста-ката.


Перевертні, вовки в овечій шкірі

заполонили мирнеє містечко.

Не голуби злітають в синій вирій, 

а ґедзі чорні з пістолета "стечкін".


Здається, час іде зворотнім шляхом:

рік "сорок третій" - історичне коло, 

блищить на сонці у фашиста бляха, 

а діточки жахаються навколо:


- Ой, мамо, мамо, бачиш, онде німці!

- Ходи до мене, їм до тебе - дзуськи!

- Ой, мамо, тата нашого... у річці...

та тільки, то не німці, мамо, - руські.

Харків 26 квітня 2014



Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Патріотичний вірш

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Камышовый шелест / Патриотические стихи | Вулпекула». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Вулпекула.


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.07.2016 12:26  Каранда Галина => © 
 09.07.2016 11:39  Наталія Бугаре => © 

Гарно ти закільцювала 43-ій і наші роки... Гіркий вірш. І страшно... Господи, як же страшно - світ збожеволів... 

Публікації автора Вулпекула

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо