Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.07.2016 22:05Повість
 
Analogia entis
10000
Без обмежень
© Меньшов Олександр

Analogia entis

Глава 5
Ті, про кого я пишу, постійно живуть в мені...

Джером Девід Селінджер («Сімур: Введення»)
Меньшов Олександр
Опубліковано 08.07.2016 / 36919

-І що далі? - не витримав лікар. Він навіть нахилився до мене.

Виявляється, я затягнув паузу. Думки роїлися навколо всієї цієї катавасії з Домом.

Згідно годинника, моя розповідь зайняла близько півгодини... Десь так.

Найбільш незбагненне у всій цій історії (і це я зрозумів тільки через якийсь час), це те, як я опинився у психіатра. Напевно, раптом просто зрозумів, що комірка виявилася кабінетом лікаря.

Як, чорт забирай, я опинився в лікарні? - питання вихором пронеслося в голові, і тут же випарувалося, немов і не було.

-Так що далі?

Пауза затягувалася… Чого я, власне, мовчу? Дивись, Ваня, язик завоняється.

-Далі? - насупився я. - Потім раптом виявив себе тут.

-Ну... Таке з вами вперше? - очі доктора висловлювали інтерес.

-Вперше, - погодився я.

Доктор уважно оглянув свою кулькову ручку, прочитав напис на її боці і почав швидко писати криві літери на аркуші паперу. Я придивився, але розібрати цю китайську грамоту, був не в змозі. Лікар, здається, помітив мої потуги.

-Дивна бесіда, - прокоментував він почуту мною розмову між Тофслою, Платоном та іншими. – Ви вловили її суть?

-Хай йому грець! Звичайно, що ні. Така собі маячня… Хіба уві сні говорять про щось насправді… насправді… насправді.., - я чомусь не знайшов потрібного слова, та захлинувся в особистих емоціях.

-Угу, - лікар ледь-ледь посміхнувся. І це його «угу» вийшло якимось образливим, ніби він мене піддражнював.

-Це тільки Менделєєву, здається, щось наснилося. А звичайній людині…

-Отже, ви кажете «наснилося», - перебив мене лікар. – І вже вдруге.

-І що?

Повисла пауза. Лікар прискіпливо мене оглянув, немов той покупець, який вибирає шматок сала на базарі. Потім (так мені здалося) трохи нервово заходив жовнами, ніби пережовуючи невидиму їжу, і важко зітхнув.

-Бесіда дивна, - повторив він. – Ситуація схожа з чаюванням Аліси з книжок Льюїса Керрола, але там хоч якась суть видна… Що вона обговорювала?

-Час… здається…

-Ось-ось, час. А тут? Думки? Прозорість думок… Та ще цей Платон… Ви казали, його вигляд, ніби зі шкільного плакату?

-А ближче до теми можна? – трохи розсердився я. – Ви скачете, як…

Чесно кажучи, хотів сказати «як блоха», але вчасно стримався.

-Моя професія, - промовив лікар, дивлячись у підлогу, подібна роботі детектива. - Я повинен проаналізувати всі факти, зіставити між собою події, обміркувати їх та... знайти відповідь. Правильну відповідь. Розумієте?

-Так, - голова сама собою сіпнулася вгору-вниз.

-Ось ви зараз розповіли мені про Дім, про Коридор... Вікна... про воду... воду… воду…

З кожним словом його голос ставав все тихішим, а рука, між тим, носилася по паперу, як голий по вулиці. І, по-моєму, його зациклило на воді. Він періодично зітхав і тягнув: «Вода-а-а…»

Я відчув, що розповідь викликала в моїй свідомості якесь спустошення, але разом з ним і дала спокій.

-Вода-а... Якщо подумати, - лікар звертався до мене, - що ми взагалі знаємо про період утробного життя? Деякі люди, до речі, пам`ятають події п`ятого місяця після зачаття. Фройд, між іншим, вважав, що сновидіння про плавання в воді не що інше, як спогади про перебування в утробі матері. Ось так!.. А тут ще цей біг по Коридору… вологому Коридору… через темряву до світла…

Я не зрозумів, про що зараз йде мова. Причому тут «утробне життя».

«В основі великого числа сновидінь, пов`язаних зазвичай з почуттям страху і які мають за своїм змістом ходіння по вузьких вулицях та плавання у воді, лежать думки про утробне життя, про перебування в утробі матері і про акт народження, - прочитав лікар. Він дістав з шухлядки затертий томик старого Зиґмунда, і тепер водив пальцем по рядках. - Бувають сновидіння про місцевості і ландшафти, про які сплячий ще в самому сновидінні стверджує категорично: «Там я вже був колись!» Ця місцевість завжди - статева сфера матері...»

-У нас усіх дитяча амнезія, - закінчив лікар. – Мабуть вона викликана пологами... а звідси така собі моторошна психічна травма, що пов`язана з неминучим викиданням з «безпечного місця»... «притулку»… із «дому»...

Судячи з поведінки лікаря, він брав мою розповідь на віру і намагався мені допомогти.

-А знаєте, - він відкинувся на стільці, - мені відразу впала в очі ваша фраза, кинута ще на початку: «Я там колись був». Це говорить про те, що ви згадуєте утробний період... Пам`ятаю такий випадок: одна сім`я - зокрема син і мати - звернулася до мене з однією проблемою. Справа в тому, що як би мати не намагалася, але її син, якому на той момент було близько семи років, ставився до неї з якоюсь незрозумілою неприязню. Кожен раз намагався відсторонитися від неї. Я дуже довго розмовляв з ними обома наодинці, але не знаходив нічого «кримінального». Обстановка в сім`ї була прекрасною. Однак мати якось все ж таки обмовилася про свою вагітність. З`ясовується, що, як зараз кажуть, вона «залетіла»… Трохи грубувато… перепрошую… Отже, наперед скажу, що весілля, звичайно, було, але коли вже спливав третій місяць її вагітності. Так ось, дізнавшись про свій стан, жінка зазнала надзвичайно сильний психологічний шок... а тут ще її батьки насіли зі «скандалом в благородному сімействі»... Загалом, майбутня дитина стала небажаною. Це спочатку, звичайно. Далі вже матір каялася за подібні думки… Але в результаті ще в утробі син відчув негативні «еманації», тому вже пізніше він несвідомо бажав відторгнення... припинення відносин, так би мовити. Хоча при цьому намагався довести свою необхідність. Ось така була історія…

Далі наступила мовчанка. Лікар, здавалося, дивився крізь мене. За стіною хтось голосно розмовляв по телефону, постійно повторюючи речення.

-Дізнатися, - кричала у трубку та людина, - де вона знаходиться... Кажу, де знаходиться, дізнайся... Так, так і зроби... Кажу ж, зроби так... Та кажу – зроби вже так… Ні, немає. Не треба... Не треба... Та не треба, крутись вже дзиґою!..

Смішно, їй-Богу. Немов заїжджену пластинку слухаєш.

-Вода.., - лікар нахилив голову. - І давно це стало з вами відбуватися? Я маю на увазі перехід в будинок» й назад, - запитав він.

-Ну... В перший раз, взагалі-то.

-Ах, ось воно що... Так-с, цікаво.

Доктор зробив якусь позначку. Напевно, записав висновок, типу: «Діагноз – невропатологоанатомічний дегенератор ідей. Зокрема - підлягає негайній госпіталізації». І розпис: «Лікар Дубина». А щодо ліків, то пропише найкращий проносний засіб - зустріч з ведмедем. І ніякої тобі зарубіжної хімії, все вітчизняне, все природне. Головне в Дім ніколи буде бігати, адже всі думки лише про одне… (Ну ти, Ваня, точно дурбелик. Несеш казна-що!)

Лікар часто дивився кудись вліво під стелю, немов розраховував складний банківський відсоток.

-А механізм переходу? Можете пояснити? Або порівняти? Якісь особливі відчуття? – раптом видав він купу питань.

-Порівняти? - я замислився. - Гм!.. Вам доводилося... коли-небудь... прокидатися вранці... раніше дзвінка будильника?

Лікар ствердно кивнув.

-Так ось... свої відчуття я можу порівняти з цим самим моментом... Уявіть: будильник повинен задзвеніти, скажімо, о сьомій ранку. Так? А ви... а ви прокидаєтеся на п`ять хвилин раніше. Ніби можна ще повалятися. Закриваєте очі, і тут навалюється глибокий-глибокий сон, де відбувається маса подій. Ви знову самостійно прокидаєтеся, а на годиннику без двох хвилин, але відчуття таке ніби пролетів дві години... Ось і зі мною сталося щось подібне.

-Значить засинаєте?

-Ага... в якійсь мірі... Однак є одне «але»: я знаю, що знаходжуся в Домі.

-Ясно... Ясно... Мені здається, що я починаю щось розуміти. Хоча, не варто про це поки говорити...

-Чому?

-Чому? - лікар примружився, щось зважуючи. - Окей, давайте поговоримо. Якщо... я ще раз кажу: якщо припустити, що «дім» це усвідомлена частина вашої психіки, вашого «я», тоді все стає на місця... Хммм... Домен свідомості...

«Не розумію. Цей доктор такий розумний… Такий розумний, що аж жах бере. Все йому ясно, все зрозуміло. А мені?» - я спробував дистанціюватися і від себе, і від лікаря… Але, як кажуть мисливці: «На вівцю і звір біжить», - здається, доктор наполегливо намагався пробити між нами прохід в стіні, бажаючи якнайшвидше поділитися своїми думками.

-Ви знаєте, в католицькій схоластиці є такий принцип: аналогія буття… analogia entis. Він обґрунтовує можливість пізнання буття Бога із буття створеного ним світу. Так ось «дім», на мою думку, це ваш внутрішній світ. Вірніше, своєрідне уявлення... фантазія... Пізнаєте його - пізнаєте себе. Розумієте?

-Частково.

-Варто вам було наштовхнутися на якусь перешкоду і... Все це йде корінням в далеке-далеке дитинство. «Будинок», як я вже говорив, є усвідомлена частинка ваших душевних течій. Все, що поза ним, відповідно, неусвідомлене. А доказом я беру випадок з купанням в морі: на вулиці спека і ваші думки звелися до ідеї освіжитися. І тут ви потрапляєте в «дім». За вікнами море. Ваше природне бажання пірнути у хвилі. Правильно? Ось бачите. Ви створили свій власний світ, відгородивши його «стінами»… та ще нездоланим морем-океаном… від усього неприємного, болючого, неприйнятного… всього, що не вписується в рамки приємних... е-е-е…

-Добре, припустимо. А хто тоді ті... ті особистості, що мешкають в Домі?

-Не знаю. Поки... Можу, звичайно, припустити, що це або якісь частинки вашого характеру, або... або «резервати» - збережені, але спотворені призмою вашого сприйняття, уявлення, або спогади (що, мабуть, вірніше) про будь-що… про людей, про предмети, про події. Ось, наприклад, Дядя...

-Ну, взагалі-то, у мене дійсно був дядько. Він загинув, коли мені було близько чотирьох років. Кажуть, я його обожнював безмірно і ми з ним чимало творили шкоди.

-Ось бачите! Решта особистостей - Мармелад, Платон та інші - якщо уважно пошукати по засіках пам`яті... то можливо знайти чимало… А взагалі, людина... ми з вами не є строго визначеною натурою. Ми багатогранні, але разом з тим і цілісні. Звичайно, не можна сказати точно, що хтось - такий-то, або якийсь інший. Я б порівняв людину, його психічний світ з цією ось склянкою, - доктор взяв її в руки. - Ви бачите одну грань, я протилежну. Зайде медсестра - побачить третю. І разом з тим це буде все той же стакан. Питання в тому: чому ми такі суперечливі?

Це все, звичайно, цікаво, але як бути з пострілом? І я запитав про це.

-Угу-у, - важко зітхнув лікар. - Всіх відповідей у мене немає. Ми з вами зустрілися лише раз, тому не чекайте миттєвого вирішення. Питання не просте. Хоча...

Знову це його «хоча».

-А якщо припустити, ніби відкривши тоді вікно і вийшовши звідти, ви порушили кордон свідомого-несвідомого? Своєрідна спроба розширення «дому», спроба прорватися в якусь частину психіки, яку старанно гнобите на задвірках. А?

-Не знаю, - мабуть, ця бесіда почала перетворюватись в театр одного актора. А як все добре починалося. Як там кажуть: «Тоді вони ще не були чоловіком і дружиною, тому любили один одного».

-Може, ви спровокували одну з особистостей, які живуть в «домі»? Стали погрожувати її цілісності, а звідси і постріл.

-Так якщо ті особистості - це все той же я, то… що ж тоді виходить? Невже я сам себе ..?

-Розумієте, в принципі, кожна людина несвідомо прагне до самознищення. Так званий «інстинкт смерті». Спроба своєрідного самогубства.

-А як я опинився у ваших дверей? Лунатизм?

-Певною мірою. Це захисна реакція. Тобто – знайти того, хто зміг би надати допомогу…

-Як це розуміти?

-Коли уві сні вас турбує кошмар, то ви прокидаєтеся. А в даному випадку ви сховалися в комірчині, не зруйнувавши тканину черговості подій т а м. Тут же, в реальному світі, на мою думку, ви доїхали до лікарні і прямим ходом сюди. Напевно коридор «дому» у вас асоціювався з лікарняним коридором, а комірка з моїм кабінетом. Ви немов би були і там, і тут.

Нектар і корозія! Бляха ти..! - нерозуміння прямо виглядало з усіх моїх доступних для огляду місць. Лікар цього ніяк не міг не помітити. Але він наполегливо заганяв цвяхи в мою розбурхану свідомість.

Ні, ну, правда, що за ахінея! – сердився я. - Прямо тобі: «Платон мені друг, але істина у вині. Зруйнуємо ж Карфаген!» Наочна агітація для інтелектуалів-самоучок.

-Доводилось вам, - став терпляче пояснювати лікар, - настільки забуватися в фантазіях, що ви світу білого не бачили? Перед очима замість всієї цієї нісенітниці (тут він обвів рукою чомусь свій кабінет) стояли інші пейзажі, події, га?

Довелося погодитися: таке насправді було.

-Так чому ж не провести аналогію? – це питання не потребувало відповіді.

-А посередник? Хлопець в накрохмаленій сорочці? Хто він?

-Ви впевнені, що він був насправді? А? Адже ніхто, крім вас його не бачив? Чи не так? - лікар посміхнувся.

Я аж задихнувся. І несподівано навіть для себе якось зло сказав:

-Скажіть, люб’язний, невже ви жодного разу не подумали, що я можу водити вас за ніс, як клоун Моську?

2002 - 2005 рр.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
08.07.2016 Проза / Повість
Analogia entis (Глава 4)
08.07.2016 Проза / Повість
Analogia entis (Глава 6)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Analogia entis
08.07.2016
Analogia entis (Глава 1)
08.07.2016
Analogia entis (Глава 3)
08.07.2016
Analogia entis (Глава 5)
08.07.2016
Analogia entis (Глава 7)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 14  Коментарів: 2
Тематика: Проза, Повість
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 02.08.2016 21:37  © ... для Каранда Галина 

я колись після вишу працював на заводі. у відділі був "заслужений" (ведучий) інженер. і було йому вже десь за хороші шістдесят (на той момент). дуже колоритна особистість.
ця фраза - від нього. він часом таке міг видати вголос, що тільки зусиллям волі себе утримуєш, щоб не розреготатися. :) 

 02.08.2016 21:22  Каранда Галина для © ... 

нектар і корозія:))))))))))
прикольно)))
недавно на роботі: запарка, купа всього, а тут ще кухні негайно знадобилося знайти й роздрукувати рецепт "мусака грєческая".
я потім довго це словосполучення намагалася запам’ятати, але вивчила таки))) прекрасна лайка. як на мене)))
але нектар і корозія - то щось!) Самі придумали, чи підказав хто?:)
ах, да... до суті твору))) пам’ятаєте, я розказувала про недописане дещо у співавторстві? там теж була подібна розмова головного героя з психіатром)))
блін. через Вас прийдеться, мабуть, шукати десь той файл і щось із ним робити)))  

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
03.12.2011 © Т.Белімова
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
18.09.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди