Безнадійний...
Засміялася, заграла спогадом,
Пролетіла крізь часи вагоном.
Стрепенулась від того здогаду,
Що ця мрія подібна дракону.
Без надії-то мріяти можна?
Як же боляче це розуміти,
Я ж втілити її.. неспроможна!
Бо для цього не досить щось вміти.
Мрії, мрії, куди ж це ви котитесь?
Чом не схожі на правильні й вірні?
Чому знову на грудях вже моститесь,
Коли розум стає непокірний?
Засміюся. Лишається більше?...
Місяць вскочив, ніби розбійник...
Люди кажуть: Повчись іди ліпше!
Безнадійний романтик і мрійник.
