14.07.2016 14:34
для всіх
172
    
  1 | 1  
 © Улько Сергій

О, неосяжна моя далечінь

О,  неосяжна моя далечінь
До Дня народження ще пару місяців, але настрій вже "святковий".

Третина маревом спливла,

Зникла... А так хіба буває?

Дивлюся в далечінь: вона

Манить до себе і лякає, 

Безмежжям своїм плекає, 

Вітром кличе, та я не знаю

Чи волі достатньо лежить.

Дай доторкнутись на мить.


О, неосяжна моя далечінь!

Думок, глибоко закопаних, 

Амбіцій, схованих в курінь, 

Ідей, часом злим зжованих, 

Мрій, в страхи затягнутих, 

Очей синіх, глибоких, ясних.

Багато чого пилиться там, 

У забутих пам`яттю пісках.


Ступить осінь двадцята, 

Я ж марнуюсь у вічній зимі.

Доводжу аксіоми завзято

Життя мого дурному журі.

Он вони, купаються у голові, 

Сумнівами у болотній воді.

Дай побачить себе, а не тінь

О, неосяжна моя далечінь...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.09.2017 19:28  Каранда Галина => © 

 14.07.2016 17:25  мммммм => © 

Такі цікаві образи... Мені невимовно сподобалось. Продовжуйте в тому ж дусі!
Натхнення вам)