Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.07.2016 03:20Філософський вірш
 
Чорний байкер
30000
Без обмежень
© Панін Олександр Миколайович

Чорний байкер

Сум’яття сновидінь 3

Мініатюра

Панін Олександр Миколайович
Опубліковано 15.07.2016 / 37028

Серед зруйнованих будинків – молода гарна жінка…. У юності вона мешкала тут… Місце колишньої зупинки автобуса. «Не чекай, дитинко, сьогодні вже не прийде.» Якась бабуся. Звідки? « Та звідти – показує та на купи сміття. - Ми залишились, інші пішли, давно, коли будинки починали розсипатись.» Жінка нервує… Хворий чоловік… Побачитись перед операцією… Без мене він не витримає... «Їде» - чується голос. – «Автобус?» - «Ні, Чорний Байкер» - голос лине нізвідки, бабусі вже не видно. Перед жінкою гальмує мотоцикліст у темному шкіряному одязі. Чорний шолом приховує обличчя… Вона мовчки сідає позаду. Чоловік не питає куди, він знає… Часу обмаль. Мотоцикл звертає з розбитої дороги у хаотичність пагорбів, уламків якихось споруд. Колишня технічна зона. До дівчини повертається пам’ять минулого.


Окраїна міста, зграйка хлопчаків-апаш, розгардіяш. Пустир - чарівна полину фатальність, чудова пора – юністі духмяність. У занедбану промзону, на пустир азартно отаман водив команду набувати гарту. Ще не знали слова «рокер», «байкер», «квадрацикли», та в усіх були старенькі мотоцикли. І увесь район скажено, налякавши кур, обертали навіжені на «мотопаркур». А найкращім мотоциклом володів, мов пан, найхоробріший і спритний хлопець-отаман. А потім прийшла «вона», невідворотна, наче весна. Банальна рима? Нема екстриму? А що поробиш, якщо вона, справді – наче весна!? Мотопаркур перетворився на мотофламенко, на кастінг: пристрасть, ритм, синхронність, абсолютне безмежне щастя. У дівчини серце гриміло шалено, забувались усі остороги, а чорне, як ворон, волосся коханого, розвивалось, мов знамено перемоги.

"А потім ти пішла, - промовила Темрява, - ти розбила серце йому і усій команді. Навіть мови нема відносно якоїсь зради." Доля Байкера - Швидкість, твоя доля - буденне життя. Дім, сім`я і ніхто не винен". Лише пам`ять не загине"...

Розійшлися закохані планети – зруйнувався світ, впали злети. З того часу – руїна, порох, спотворена зона, виповзає нечисть… Шукає озону? Тільки Чорний Байкер намагається зарадити лиху, поки воно, хоч вже і не дуже, та відносно тихе.

Зупинка. Напівзруйнований міст… Глибокий струмок. «Звичною дорогою не встигнемо, через місток – небезпечно, закляття його стереже» - «Через місток! Не маємо майже часу вже!» - «Через місток-струмок? Тоді – стриб-скок!»

Нормальна частина міста. Лікарня. «Ми встигли, до чоловіка йди!» - «А ти, куди?» - «Коли переїжджали міст, ми загинули, але випередили смерть. Маленька петелька часу. Та пані С. наздоганяє.» Далеко на обрії клубочиться, гуркотить синьо-чорна хмара. «Я її поведу за собою, ти вже поза цією грою». Байкер скидає шолом. Перед жінкою – її кохання щасливої юності. «Якщо встигну, якщо зумію проскочити місток правильно, то сувора пані вже не шукатиме тебе. Мотор гуркоче, реве. Гуркоту мотора вторує далекий грім чорної хмари. Вона повільно суне слідом за рокером. В’ється у повітрі довге, біле, мов сніг, волосся… «Ти зумієш, - шепоче дівчина крізь сльози, - ти – кращий. Любий!»


Сновидіння тане… Забуде його чи ні, молода красива пані?

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
13.07.2016 Поезії / Філософський вірш
Перевертень
16.07.2016 Поезії / Драматичний вірш
Отзовись!
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © Олена Вишневська / Вірш
І випав сніг…
08.12.2016 © Ярек / Філософський вірш
Рано на підсумки
07.12.2016 © Артюх Леся Вікторівна / Вірш
Санчатами з гори
07.12.2016 © Зельд / Вірш
Янгол
07.12.2016 © СвітЛана / Дитячий вірш
Про павучка
Філософський вірш
15.07.2016 © Улько Сергій
Моя мізантропія
15.07.2016
Чорний байкер (Сум’яття сновидінь 3)
14.07.2016 © Простой Смертный
Привет, мой Джонни...
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 30  Коментарів: 8
Тематика: Поезії, Філософський вірш
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.07.2016 12:47  © ... для оксамит 

Дякую, пані Оксамит, Ви усе відчуваєте правильно і точно. Дякую ще раз за розуміння. 

 16.07.2016 12:02  оксамит для © ... 

Хіба забудеш, коли вже "написано" і сни є такі, що не забуваються... Напівзруйнований міст... Глибокий струмок...Він зуміє, бо є та, яка прагне...
Вітаю Вас! Отак відчула... 

 15.07.2016 22:59  © ... для СвітЛана 

І я Вам дякую, навзаєм. За весь час мені сказали: "Так не буває".
Лише Ви і пані Тетяна зрозуміли. 

 15.07.2016 22:55  СвітЛана для © ... 

Я зрозуміла напрямок. У будь-якому разі картина торкає струн, будь то реальність, сон чи потойбіччя. Це не співчуття, а швидше співпереживання. Це я Вам дякую, Олександре Миколайовичу, за реалістичний кіносеанс загадкових сновидінь! 

 15.07.2016 22:43  © ... для СвітЛана 

Шановна пані Світлано, дякую за відгук.
Сюжет ще із студентських часів.
В мініатюрі нема смерті, там усі живі, Символ - чорна хмара, хоча її було спровоковано, не поспішає наздогнати порушників (порушника).
Ще треба мати на увазі, що події розгортаються у химерності сновидінь.
Сновидіння перевавжно алогічні.
Енергетика твору позитивна, попри тьмяний сюжет.
Ще раз дякую за співчуття, за розуміння. 

 15.07.2016 22:18  СвітЛана для © ... 

Не забуде) Я не знаю, де Ви знаходите ці Образи, але мене вразило те, що Ви зобразили. Наче смерть забирає нас через тих, хто нам був небайдужим. І чи можна сказати був? І чи боряться вони за наше життя? Думаю, боряться. Так защеміло в серці. Мініатюра настільки реалістична, що протяги між ключицями) Вибачте за такі подробиці, текст вразив. Дякую.

 15.07.2016 09:34  © ... для Тетяна Белімова 

Дуже дякую, пані Тетяно, за увагу.

Байкер не для сімейного щастя, він це знав і не хотів зашкодити коханій. Оберігати її він буде усе життя. 

 15.07.2016 09:25  Тетяна Белімова для © ... 

Жертовність кохання... Замолоду не міг зрозуміти, у чому його щастя, а лише пройшовши половину шляху збагнув у чому цінність життя...

Думаю, вона ніколи нічого не забуде. Жодної секунди з ним.

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
04.01.2012 © Тетяна Чорновіл
07.12.2014 © СвітЛана
07.12.2016 © СвітЛана
24.04.2012 © Голуб Тетянка
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди