15.07.2016 12:54
Без обмежень
97 views
Rating 5 | 2 users
 © Наталія Бугаре

Розлука

Кожен день у розлуці затягує міцно петлю — Забагато емоцій в мені. В тебе часу замало... Я уб’ю це кохання в собі, власноруч задавлю, Щоб воно мене більше ніколи уже не вбивало. Олена Гетьманець

Знов не можу заснути всю ніч... І, з жалю

до нестямного тіла, сплітаю проміння -

місяцеве сріблясте, у грубу петлю, 

щоб скарати навіки в собі божевілля....


Скиглить серце, немов позабуте щеня, 

що його загубила в дворі хтива сука.

Сліпить болем, блукаю в пітьмі навмання -

павутинній, липкій, що назвали розлука...


Боже мій, дай же сили цей хрест донести!

Я збираю перлини сльозин у долоні, 

затоплю ними нині позаду мости, 

не поможе - поцілю з пістоля у скроню.


Я в собі убиваю без жалю любов, 

бо інакше мене вона точно задушить.

Та шепоче надія на кращій із мов:

"Стій! Бо занапастиш тоді тіло і душу."

Москва 5.08.2013



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Ліричний вірш, Про кохання

Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Разнотравное / Лирические стихи | Наталія Бугаре». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Наталія Бугаре.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.03.2017 11:35  Юрій СЛАЩОВ => © 

Кохання не повинне бути самотнім, воне тоді міцніє, коли  взаємна.

 19.07.2016 19:16  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні настрої підкрадаються непомітно, здатні болюче роз"ятрити душу!
Нехай вчасно приходить надія! 

 18.07.2016 13:12  Олена Коленченко => © 

Біль... Розпач... Самотність... Іноді так важко протистояти цим почуттям... 

 17.07.2016 03:37  Серго Сокольник => © 

Ех, Наталі... Женіть її, тугу-печаль... Щось і я трохи "в темі" накрапав... Та сьогодні не викладатиму... Пізно вже... 

 16.07.2016 14:40  Тадм => © 

чогось думала, що є лише "забуте". то в мене "пунктик" певно стосовно розмовної у віршах і неправильних наголосів. не зважайте :) 

 15.07.2016 16:06  © ... => Тадм 

Це моя перша робота на українській мові) По прийменнику цілком згодна. Слово позабуте існує в українській мові і поширене. Нариклад тут: Усе нове – це добре позабуте старе.
Взято на сайті для вчителів української мови. Також тут: ПОЗАБУ́ТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до позабути. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі (Іван Франко, X, 1954, 49).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 781.
Так, слово розмовне, але й вірш йде в вигляді мисленного діалогу ЛГ. Я не бачу тут причини вживати виключно академічну мову.
По наголосу, так у Погрібного наголос на И. Я вжила слово з місцевим наголосом. Це не зовсім правильно, знаю. Покручу, може щось придумаю. І дякую Вам. До доброзичливих підказок під творами я ставлюсь добре)  

 15.07.2016 15:31  Тадм => © 

емоційний стан передали дуже добре. Але  є декілька речей, що псують враження від твору:   Позабуте, наскільки знаю, в укр мові немає слова. перед "павутинній" прийменник в, як на мене, зайвий. У слові "занапастиш" наголос має бути на И, тому тут не підходить.

До речі, як Ви, Наталю, ставитесь до критики? якщо не сприймаєте, то не зважайте на цей коментар. я його видалю потім.

Публікації автора Наталія Бугаре

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо