Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
21.07.2016 21:24Казка
 
Піаністка
40000
Без обмежень
© ОлексАндра

Піаністка

Частина перша
Присвячую своїй сестрі
ОлексАндра
Опубліковано 21.07.2016 / 37077

Її було дванадцять. Довге чорне волосся, яке майже ніколи не підстригалося, худі плечі і трохи кістляві руки з довгими пальцями. Але риси одразу кидались у вічі: обрамлене чорним волоссям обличчя з темно-синіми очима було красиве і витончене. Таке, що хотілось сказати, що дівчинка мала в собі трохи, як то кажуть, блакитної крові.

Але насправді вона була звичайною. Лише от, чим відрізнялась від інших дітей на вулицях – була круглою сиротою, і жила в притулку.

Вона дуже добре пам’ятала батьків: красуню-маму, тата, який увесь час усміхався і обіймав доньку при кожній можливості. І пам’ятала день, коли їх не стало. Але цей спогад вирізнявся з-під інших: був занадто туманним, нечітким і гірким. Дівчинка пам’ятала їхній невеличкий будиночок: затишні кімнатки, квіти на підвіконнях і запах лісових трав. А ще – піаніно, яке на той час було для них шалено дороге, але, дякуючи бабці, яка тримала його в себе споконвіку, музичний інструмент перейшов спадком до тата, а, оскільки тато геть не грав, піаніно дісталось його дочці. Вона вчилась грати ще з шести років – слухала дуже зацікавлено, про що розповідає немолода вчителька. Дівчинка ніколи не вважала саму гру нудною і нецікавою: завжди чекала, коли повернеться з школи «розім’яти пальці». Вона частенько пробувала щось зіграти самотужки, без нот, та нічого не виходило. Вона кожного року, слідкуючи, як ускладняються п’єси, чекала чогось нового і раділа при змозі вивчати самостійно.

Батьки тягнули музичну школу, бачучи, як донька радіє цьому навчанню. Так вона закінчила п’ять класів – і все. Потім сталась біда, і тепер навчання для неї було неможливим.

Дівчинка сумувала за батьками. Сумувала за піаніно, яке перейшло в хто-зна-які-руки.

Воно їй часто снилось. Дівчинка уявляла, як перевтілюється у його ноти, стаючи звуками від своєї ж гри. 

Однієї ночі втекла з притулку і побігла додому.

Будинок стояв тихим, покинутим. Висіла табличка продажу, але на неї дівчинка не звернула уваги.

Не пам’ятала, як зайшла: двері були точно замкнені, але раптово почула звук піаніно і поспішила в кімнату, не думаючи ні про що інше.

Піаніно чекало на неї.

Торкнувшись покришки, відкрила його і прислухалась: тиша.

Чорно-білі клавіші поблискували синім мереживом, ніби десь зверху було джерело цього світла. Дівчинка закинула голову назад: на стелі нічого не помітила.

Але воно мерехтіло й далі, кличучи і манячи до себе.

Вона стала навпроти і торкнулась клавіш тонкими пальцями. Піаніно не змінилось: вона відчувала його історію, під час якої воно виживало і йшло крізь віки. Повільно почала грати: тиха, незнайома мелодія розлилась по всьому будинку. Це не були твори, які вона вивчала в музичній школі: таку музику не зіграла б жодна вчителька.

Музика швидко переросла в гучну, сильну мелодію, переходячи з мінору до мажору, змінюючись на зовсім іншу.

Дівчинка сама не знала цієї мелодії: вона просто грала, її пальці впевнено рухались клавішами, а думки були за сотні кілометрів звідси. А музика виливалась з її душі, перевтілюючи почуття в ноти і в чистоту звуку.

Навколо затанцювало світло. Вона не одразу помітила це, оскільки час-від-часу заплющувала очі, поринаючи в теплі спогади.

Сині, фіолетові, червоні, жовті струмені світла закрутились навколо дівчинки і старого піаніно. Дівчинка посміхнулась: це світло слухалось її, слухалось музики, танцюючи в потрібний ритм. Воно закручувалось в складні візерунки, розліталось на дрібні потоки і знову кружляло навколо Піаністки.

Мелодія не завершувалась, але постійно змінювалась, стаючи чи то кращою, чи то просто іншою.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.07.2016 Поезії / Вірш
А насправді я - Пташка
21.07.2016 Проза / Казка
Піаністка (Частина друга)
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
24.03.2017 © Гончарук Ігор Анатолійович / Роман
Карма інспектора Тейлора (Розділ 3)
24.03.2017 © Маріанна / Мініатюра
Шлях дощу
24.03.2017 © Серго Сокольник / Оповідання
Ветеран
24.03.2017 © Дарія Китайгородська / Мініатюра
Йога по-новому
23.03.2017 © Меньшов Олександр / Повість
Третя терція ((4 - 6))
Збірка казок
23.01.2016
Впасти, щоб злетіти
08.07.2016
Історія одного мрійника (2 Частина)
21.07.2016
Піаністка (Частина перша)
28.07.2016
Лісова княгиня (Частина перша)
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 59  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Казка
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 24.07.2016 18:31  Ольга Моцебекер для © ... 

Чуттєво. Мелодія слів в кінці, хочеться почути продовження. 

 24.07.2016 13:23  © ... для Анастасия 

Рада, що торкнулась Вашої! Дякую! 

 23.07.2016 19:28  Ірина Мельничин для © ... 

Дуже гарно вийшло!
Справді казково, таємниче, витончено й чарівно!
Сподобалось!) 

 23.07.2016 13:22  Анастасия для © ... 

Казка яка торкається найтонших струн душі! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
26.02.2017 © роман-мтт
Гіркі жнива +68
23.02.2017 © роман-мтт
Розумні коні людей не возять +59
29.12.2016 © Каранда Галина
З Днем народження, Портале! +69
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +56
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
10.05.2012 © Людмила Бойко
12.04.2011 © Закохана
10.07.2013 © Іміз
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди