Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
22.07.2016 21:43Поема
Про життя  Про героїв  Про сучасність  Про майбутнє  
00000
З дозволу батьків
© Улько Сергій

Третя війна 16+

Частина 1
Вирішив написати щось типу розповіді. Не знаю чи вийшло,
тому чекаю на ваші відгуки, думки й побажання.
Улько Сергій
Опубліковано 22.07.2016 / 37087

0

Закриваю очі: бачу світ зелений.

Все цвіте, буяє і земля пашить;

Стеляться трав духмяні гареми.

Думка завжди прекрасне снить.


Ловити ненаркотичний кайф:

По росяній траві босими ногами.

В навушниках герцує "It`s My Life"

І скрізь, і всім до чорта прегарно.


1

Та завила недорізана сирена, 

Прогнала сон чужого майбуття.

Знову набігли ренегати злиденні

То бандити – не шкода їм життя.


Громові канонади шквалу куль

Змусили серце щосили калатати.

До рук "калаш" – набоїв нуль, 

Петро кидає ріжок: "Відплатиш"!


Щира посмішка в цьому пеклі -

Для очей моїх просвіток.

Зарядився, прицілився, гепнув.

Мінус один, ще і ще кілька дірок.


З уст Петра потекло багрянцем –

Хтось попав прямо в живіт.

Побіг за медичним я ранцем, 

Що вибухом кинуло трішки вбік.


Лежить Петро на грязному пні

І я біля нього возюся з бинтами.

Не вмирай, Петре, благаю. Ні!

Скрізь кров – не прийде до тями.


2

Поховали Петра наступного дня

І ще з дюжину міста захисників, 

А разом з ними маму он того маля, 

Що плаче й тре сльози об руків.


Яна, так звали молоду матусю, 

Було їй всього тридцять літ.

Обняла сина й він пригорнувся, 

Закрила від куль, як міцний граніт.


Малий щосили сльози пускає

Та що казати, і я ридаю у душі:

Мати відправилась до раю, 

А син зостався в цьому котлі.


Мені теж трішки дісталося болю –

Куля наскрізь у плече пролетіла.

Приспали, підлатали і готово.

Лежу і думаю про щось. Стемніло.


3

Я заснув, але не сниться вже

Той світ зелений і трави, і роси.

Бачу, як ворог люд наш стриже

І лежать із тіл червоні покоси.


Їм здалося цього мало, падлюки.

Засипали нас ядерним вогнем.

Місто вкрилося дюймами пилюки

Як вижили, ще й досі не збагнем.


Не збагнем і що то тоді було:

Налетіли, зруйнували і зникли, 

Залишили трупи, як якесь гімно, 

Радіація, неврожай, нічого пити.


Давно їх ніхто не бачив, думали все, 

Бідно, грязно, але б пережили

Той злий армагедон, якби не те, 

Що люди ще ті "розумні" скоти.


Наші ж почали грабувати своїх, 

Вбивати мужів і жінок ґвалтувати

І не хвилював їх скоєний гріх.

Ото такі оці злиденні ренегати.


Незабаром виникло повстання, 

Щоб захищати міста та села.

І я в ньому служу із самого рання.

В двадцять літ почав кар`єру.


За тридцять недавно перевалило

І не бачили ми ще інших з планети.

Здається, усіх уже давно перебили.

Ні радіо, ні "ящика" й без Інтернету.


4

"Вставай, годі спати. Є завдання" –

Командир мій під вухо прогорлав. –

"Через хвилину чекаю у зброярні.

Там усе поясню і настанови дам".


Степан – гарний мужик і командир, 

Рятував дупу разів сто, а то й триста.

За п`ятдесят уже, а ще міцний мугир.

Розбудив та й пішов, як кавалеристи.



У зброярні вже всі зібралися:

Степан, Вася, Юрко і Прибідька –

захеканий, наче собаки гналися

Або ж побачив рогатого дідька.


Прибідька, Володимир його ім`я, 

Палко щось пояснював команді:

"Там отакезне", – показує, – "полум`я.

Горить і не тухне в тій шаланді."


"Шаланда палає, та посеред пустелі, 

Що за хімія така? Перевірить треба.

Ти», – Степан на мене, – «іди з кастелі

І подивись. Туди далеко, візьми кеба.»


Тобі допоможуть Юрко і Василь.

Беріть автомати, припаси й ножі, 

Може знадобитись багато зусиль.

Брифінгу кінець, в дорогу, мужі!


5

Сиджу ось уже в цій бричці і пишу.

"Майже приїхали!" – крикнув Юра.

Пустеля, жарко, не видно й комишу, 

Неначе не в свою країну прибу̀ли.


Що там за напасть я не знаю, 

Але допитливість так і горить.

Волю й силу в кулак збираю, 

Готовий у бій кинутись в цю мить.


Кеб зупинився. Все. Приїхали.

Відкладаю своє письмо вбік, 

Беру до рук АК і набої вішаю.

Що далі буде – не знаю. Пік?


Так, ми на піці змін і відкриттів, 

Але не про це говорять люди..

Зараз треба йти, можливо, в бій.

Колись ще напишу. Далі буде.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
19.07.2016 Поезії / Пісня
Смрад наших дней
29.07.2016 Поезії / Пісня
НеВбити себе
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
01.12.2016 © СвітЛана / Вірш
Цей готель зустрічає теплом...
30.11.2016 © СвітЛана / Вірш
І, ще годину осінь
26.11.2016 © Яна Бім / Патріотичний вірш
…свічка пам`яті бринить сльозами
26.11.2016 © Олена Вишневська / Вірш
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина
26.11.2016 © СвітЛана / Вірш
Пам`яті жертв голодомору
Поема Про майбутнє
22.07.2016
Третя війна 16+ (Частина 1)
09.01.2016 © Серго Сокольник
Баллада о любви
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 35  Коментарів:
Тематика: Поезії, Поема
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
03.05.2011 © Наталі
03.02.2014 © Віктор Насипаний
14.09.2011 © Ілля Герасюта
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
10.03.2014 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди