Поминки власні в імлі...
Переспів вірша Л. Губанова
Как поминали меня – Я уж не помню и рад ли? Пили три ночи и дня Эти беспутные капли. Как хоронили меня – Помню, что солнце – Как льдинка… Осень, шуршанье кляня, Шла в неподбитых ботинках, За подбородок взяла Тихо и благословенно, Лоб мой лучом обвила Алым, как вскрытая вена, Слезы сбежали с осин На синяки под глазами – Я никого не спросил, Ангелы все рассказали…
Луч уходящего дня Скрыла морошка сырая, Как вспоминают меня – Этого я не узнаю!
Л. Губанов
Луч уходящего дня Скрыла морошка сырая, Как вспоминают меня – Этого я не узнаю!
Л. Губанов
Поминки власні в імлі,
В пам’яті декілька
вкраплень:
Пили три ночі, три дні
Ці соромітницькі краплі…
В яму труна загула,
Сонце, мов льодом
покрите,
Осінь, грязюку кляла,
В чоботах йшла
непідбитих,
За підборіддя взяла
Тихо і благословенно,
Світлом чоло сповила
Кольору – різана вена…
Плакав туман, співчував,
Очі скляні застигали,
Я ні про що не питав –
Ангели це проспівали...
Морок заповнює Вись,
Мох заглушив передзвони,
Чи пригадають колись? –
Я не дізнаюсь ніколи!
