Поминки власні в імлі...

Поминки власні в імлі, 

В пам’яті декілька

вкраплень:

Пили три ночі, три дні

Ці соромітницькі краплі…

В яму труна загула, 

Сонце, мов льодом

покрите, 

Осінь, грязюку кляла, 

В чоботах йшла

непідбитих, 

За підборіддя взяла

Тихо і благословенно, 

Світлом чоло сповила

Кольору – різана вена…

Плакав туман, співчував, 

Очі скляні застигали, 

Я ні про що не питав –

Ангели це проспівали...

Морок заповнює Вись, 

Мох заглушив передзвони, 

Чи пригадають колись? –

Я не дізнаюсь ніколи!