Море
Сьогодні море чисте і спокійне.
Воно холодне, дике і сумне.
У небі з сонцем йдуть триденні війни,
Але це так, на трохи, це мине.
На пляжі - пусто. Від людей - ні сліду.
Лише ці рани чистої води...
Бо ж морю цім подіти душу ніде,
І це, напевно, тільки півбіди.
Бо люди спеку в морі синім топлять!
Всю злість змивають, сум і ту печаль...
Від цього хвилі білі що пороблять?
Їм теж, бува, стає людей цих жаль.
Але коли зриваються раптово,
Тікають люди - шторм змиває вись.
І знову - тихне. Ходять люди знову.
І знову плаче море, як колись...
Бо море люд на дух не переносить!
І море теж багато має мрій...
Ці хвилі тишу люблять. Сіру осінь.
У небі - чайки й приспаний прибій.
